По паспорту усім нам літ чимало,
Не будем уточняти це число.
Життя нас і крутило, і ламало,
Але на роки, друзі, нам везло.
Вони летять, а ми собі живемо.
В душі нам завжди по 17 літ!
І, часом, навіть віри ще не ймемо,
Що довго стежку топчемо у світ.
І хай біжать літа нам непомітно,
Собі ми стільки років не даєм!
Бо так ще усміхаємось привітно,
І гордо так та незалежно йдем!
А люди теж не можуть угадати
По скільки літ уже відкроїв час.
Тому і ми не будем уточняти,
Нехай вважають молодими нас!
Це так приємно, серденько радіє!
Нам молодими бути, як колись.
Усе чудово і зорить надія,
Що ми-таки, нічого збереглись!