Погода зіпсувалась. Дощ хлюпоче
І стало сіро, сумно, а проте,
Ще літечко прощатися не хоче,
Воно барвисто айстрами цвіте.
Дощ не на довго! Скоро перестане,
Засвітяться краплинки, як вогні.
З небес погляне сонечко рум’яне
І знову стане радісно мені.
І хоч насправді серпень догорає,
Та ще водичка тепла у ріці.
А вдень спекотно, сонце аж палає
І я тримаю літечко в руці!
Та на берізці осінь вже сиділа
Цієї ночі… В розвідку прийшла…
І гілку ту вона позолотила,
Ну, а сама тихесенько пішла.
Навідуватись буде все частіше,
Аж поки не прийде її пора.
Тому нам літо кожен день миліше,
Нехай би ще не йшло воно з двора.