Щастя є, поки мирне небо,
Спокій, мир і живі усі.
Мабуть більше уже й не треба,
Як світанки в ясній росі.
Як вночі гарний сон і тиша,
В небі місяць між хмар пливе,
Як верба над рікою дише
Й підростає усе живе.
Як цвітуть в лісі перші квіти,
Й зеленіє в саду трава.
Як сміються щасливо діти,
То чи треба якісь слова?
Щастя є, поки мирне небо,
І весною усе цвіте.
Всім нам, люди, так миру треба,
То ж подумайте ви про те.
Що війна все живе вбиває,
І майбутнього вже нема.
Що тоді нас усіх чекає?
Страх, розруха, біда, пітьма…
В світ прийшли ми усі, щоб жити,
Все доводити до пуття.
Щоб сміятися і любити.
То ж найбільша цінність — життя.
Щастя є, поки мирне небо,
Як чарівно земля цвіте.
Людям всім це найбільше треба,
Пам’ятайте завжди про те.