Похолоднішало і сумно стало,
Ще зночі загриміло і дощить.
А сонечка нема, тепла так мало,
І небо чорне, навіть не зорить.
Зірвався вітер, у гілках гасає.
Від хмар холодних холодом несе.
То стихне дощ, то знову накрапає
І якось раптом помінялось все:
Схилились айстри, дуже обважніли —
Дощу ж багато так на пелюстках.
Комах нема, бо в нірках десь засіли
Й метелики сховались по кутках.
Пташок не чути і людей не видно,
Бо вийти з хати холод не велить.
Яскравості нема, усе поблідло,
А головне, що сонце не блищить…
Але ж ще літо! Має тепло бути.
Та осінь залетіла якось вмить.
Вона про себе не дає забути
І вже до нас у рідний край спішить.
А ще не хочеться, хай буде літо!
Хай радують нас сонця промінці,
Хай буде квітами усе покрито,
А осінь прийде в самому кінці…