Прийди, поклич, я так цього бажаю,
Що, часом, марю в сні і наяву.
До тебе в мріях пташкою літаю,
Таким бажанням цілий вік живу.

Як квітка папороті — зоряна надія
Живе в легендах, а не наяву.
Але у цім житті, ну, хто, скажи, не мріє?
І я так само мріями живу.

Прийди, поклич назавжди, я зумію
В твоєму серці розбудить весну.
Я так люблю! А розказать не смію,
Лиш в серці маю мрію осяйну.