Принада осінньої днини
Від хмар опустилося небо ще нижче,
Від холоду аж побіліло.
А вітер зірвався і виє, і свище
І листя з дерев вже злетіло.
Змарніло, скрутилось і геть почорніло,
Лягло — і піднятися годі.
Чарівність осіннього дня відшуміла.
Отак все буває в природі.
Та все ж є принада осінньої днини,
Хоч важко вловити у чому.
Бо звідкись беруться для суму причини
І хочеться бути одному.
Або тільки вдвох — і гармонія духу,
Щоб музика тиха лунала.
І слово, і пісню, приємну для слуху,
Щоб днина в собі поєднала.
Чудово удвох у затишній кімнаті
Під свист невгамовного вітру
Про щось говорити, чи просто мовчати,
Чи слухати пісню нехитру.