Обабіч дороги дуби кольорові,
Калина в червонім намисті,
А клени оранжеві, просто казкові!
За містом гарніше, як в місті.
Бо більше свободи і більше простору,
Свої кольори і пейзажі.
Тут все, як захоче, складає узори.
В природі свої вернісажі.
Природа — художник! Та й що тут казати!
Картини чудові і дивні.
І йдеш у природу, неначе на свято.
Бо пахощі й звуки чарівні.
Осіння пора вміє серце зігріти
І зір захопити уміє.
І як цю красу золоту не любити!
То ж серце і любить, і мріє…
А осінь по рідному краю простує
І колір, і настрій міняє.
То фарбами дивними в лісі мудрує,
То злегка дощем накрапає…