Просинався ранок у тумані
Просинався ранок у тумані,
Червоніло небо на зорі.
І хмарки мереживно-рум’яні
Пропливали високо вгорі.
Тиша. Подих вітру захопило
Від цієї дивної краси.
І від перших променів іскрило
Жовте листя, мокре від роси.
Осінь холодком уже стрічає,
Хмар холодних череду пасе.
То дощем журливим накрапає,
То по вітру листячко несе.
То сміється сонечком грайливо
І калину у вінки впліта.
То співає у садках тужливо,
Мов шукає молоді літа.
А вони у вирій подалися,
Нашим дітям в спадок перейшли.
Синій ранок від роси іскрився,
Кажуть, роки по росі пішли...