Синє небо... Довкіл зелено:
І дерева, й кущі, й трава.
Подих вітру і шепіт клена,
Річка стрічкою проплива...

Соловейко в кущах співає
І лелека вгорі кружля.
А над квіткою джміль літає
І від щастя цвіте земля.

Ще й зозуленька каже: «Ку-ку!»
Стільки радості! Літо йде!
Хай матуся візьме за руку
І в природу дитя веде.

Там між трав, по в’юнкій стежині
Хай босоніж воно біжить.
Треба бачити все дитині,
На землі цій їй треба жить!

Заведіть у садок під грушу,
Покажіть їй красу землі.
Ви піклуйтесь тепер про душу,
Доки діточки ще малі.

Покажіть і вербу, й калину,
Джерельце, де водичка б’є.
І про Матінку — Україну
Розкажіть дітям все, як є!

Хай із квіткою і росою,
З диво-піснею на крилі,
З щастям, радістю і журбою
Приростуть вони до землі.

Та відчують красу чудову
Й силу ту, що від поля йде,
Й закохається в рідну мову
Їхнє серденько молоде.

Синє небо і землю-диво
Вчіть любити з маленьких літ.
І нехай вони йдуть щасливо
Українцями в дивний світ!