50 — це середина віку людського,
Усього половина путі.
Але більше не зробиш нічого такого,
Що уже відбулося в житті.
Вже не будеш отак, як в дитинстві, стрибати,
В піднебессі літати у снах.
Як в дитинстві сміятись, радіти, співати
І любов прославляти в піснях.
Вже ніколи не будеш наївним, безпечним,
Все пройшло, як над вогнищем дим...
50 — це вже зрілість, і ти безперечно,
Вже не будеш таким молодим.
І багато того, що в житті відбулося,
Не повернеш ніколи назад.
Бо вже чорне твоє і красиве волосся
Зацвіта білим цвітом, як сад.
Ще далеко до осені, літо буяє,
Сила в тілі іще молода.
Мудрість є і енергія аж розпирає,
Та й рука ще міцна і тверда.
Але роки ідуть і тебе не питають,
Ставлять й ставлять сільця на путі.
Ну, а люди живуть, перепони долають
Й досягають всього у житті.
То ж бажаємо ми і тобі щастя й долі
І багато хороших, цікавих вістей.
Бо життєва дорога — не стежка у полі.
І снує між подій, між просторів, людей.