Скупався ранок у росі,
Земля умилась чисто-чисто.
Й дерева, й квіточки усі…
І стало гарно, урочисто.
Повсюди казка, дивина,
Проміннячко в росі сміється.
У небі — синя глибина.
І чарівним усе здається.
І стільки квітів навкруги,
Ясної зелені повсюди.
Мов у віночку береги…
І дихаєш на повні груди,
Бо пахощі такі п’янкі,
Такі травневі аромати —
Солодкі, ніжні і легкі…
Що й у словах не передати.
А ранок світиться в росі,
Мов перли, виграють краплини…
Моя земля в ясній красі —
Яке це щастя для людини!