Надія Красоткіна

Світ і ми

То дощ, то літнє сонечко сміється,
То вітерець між гіллям шелестить...
То хмара знову дощиком проллється,
То раптом в небі сонце заблищить.
Така погода. Але це прекрасно,
Всі забаганки може вдовольнить.
Бо хочеться комусь, щоб стало ясно,
А іншим добре, коли дощ шумить.
Та людям догодити дуже важко.
У кожного свій настрій, свій політ.
Комусь для щастя — білий цвіт ромашки…
А іншому — під ноги цілий світ.
Та і тоді іще не вдовольниться,
Лиш апетит зуміє розпалить.
Зрадіє хтось, як сон ясний присниться,
Й захоче в цьому світі світло жить.
Такі ми, люди. Усього нам мало.
Постійно невдоволені життям.
Та, щоб життя до нас добрішим стало,
Добрішими ставати треба нам.

Відгуки

Коментарі Cackle