Надія Красоткіна

Свічка на вікні

Питаєте ви, нащо на вікні
Поставила я свічечку горіти?
А це тому, щоб в наші дні ясні
Від голоду не помирали діти.
Щоб в дім вернулись діти і батьки,
Яких Росія нині убиває.
Ми — українці, ми — не жебраки
І прагнем вільно жити в ріднім краю.
І окупантів на своїй землі,
Повірте, ми не будемо терпіти.
Згадайте всі, дорослі і малі,
Чиїх ми предків старовинних діти.
То ж бережімо в серденьку свічу,
Що ясним промінцем вночі палає.
Я вас благаю, я прошу, кричу —
Хай пам’ять в серці вашім не згасає.
Про ті події, що спливли давно,
Але забрали на той світ мільйони.
Жорстока правда, це вам не кіно,
В карателів свої страшні закони.
І той голодомор, що був давно,
Сьогодні не повинні ми забути.
І білий степ, неначе полотно,
І холод, і біда, і голод лютий…
І знову кат прийшов в мої краї,
Щоб щастя й волю у людей забрати.
Закони встановити тут свої,
І в українців волю відібрати.
І нав’язати мову нам свою,
Свої лихі порядки встановити…
Ми ж вільні люди, в вільному краю,
І пам’ятаємо, чиїх ми предків діти.
То ж хай свіча палає на вікні,
Й ніколи наша пам’ять не згасає
Про ті страшні, голодні, люті дні,
А ще про те, що ця війна триває…

Відгуки
Коментарі Cackle