Чарівний ранок, весняна пора
І тисячі доріг ведуть до школи.
А тут дитинство, тут навчання, гра
І радість вирувала скрізь навколо.
Промчали роки, як весняний цвіт.
Уже дорослі стали наші діти.
І тисячі доріг їх кличуть в світ
І їм майбутнє, наче сонце світить.
Ще лише крок, всього єдиний крок
І вилетять з гніздечка пташенята.
Зайдуть всі на прощальний свій урок,
Відчують дух цього шкільного свята
І полетять в широкий дивосвіт.
А ми за кожного з них будемо молитись.
Вже їм сьогодні по сімнадцять літ
Й ніщо в житті не може повторитись.
У небо зринуть діти на крилі
І школа сумуватиме за ними.
Залишаться у школі вчителі,
Що стали рідними для них й близькими.
Бо всі роки вели за руки їх,
Виховували, пестили, учили.
І щиро линув тут дитячий сміх,
А в пташеняток виростали крила.
Спасибі вам, шановні вчителі,
За ту любов, турботу й піклування,
Що йшли від вас, як сила від землі,
За світлі роки мудрого навчання.
Уклін доземний від усіх батьків
Й подяка найщиріша, добра, світла.
Ви заслужили щонайкращих слів,
Бо наший діток ви вели до світла.
І дарували їм любов з маленьких літ,
Несли їм щиро серце на долоні.
Щасливі діти вилітають в світ,
В учителів шкільних сивіють скроні...