Живу, як є. Не хочу позичати,
Бо не люблю боргів. Живу, як є.
Береш чуже, та треба віддавати…
А віддаєш комусь уже своє.
Народна мудрість так про борг і каже.
І правда це. Я цей урок пройшла.
Бо ж мій народ так скаже, як зав’яже!
В прислів’ях істина себе знайшла.
Проста народна мудрість, коротенька,
А думки в ній — безмежна глибина!
Там все життя відлунює частенько…
І не пізнаєш, не дійдеш до дна.
Така в нас, українців, гарна мова,
Багата й мудра, як земля сама!
Чарівна, мелодійна, загадкова,
Яких казок й билин у ній нема…
То й слів чужих не хочу позичати.
Все в нашій мові рідне і своє.
Хоч віршами — все можна передати.
Спасибі, мово, що у нас ти є!