Спустився вечір, світяться вогні,
І тихо всюди, дощик накрапає.
І на душі так затишно мені.
А от чого? Сама не знаю.

Душевний спокій? Боже мій, аби!
В душі ніколи спокою немає.
Напевно зараз трошки менш журби,
Чи, може, ще чогось, не знаю.

Лежить чудова книжка на столі.
Я зараз буду знов читати.
А пройде пізня нічка по землі, —
Закрию книжку й буду спати.