Сум осінній
У неділю вранці прилетіли
З подихом пронизливих вітрів
Й на озерці нашому присіли
Білі чайки з півночі, з країв,
Де вже сніг упав на пізні квіти,
Де взялись постійні холоди.
Чайкам треба в теплий край летіти.
Й так щороку повелось, завжди.
Над малим озерцем покружляли
І на хвилях вітру піднялись.
Нам печальну пісню прокричали
Й над осіннім лісом пронеслись.
Попрощались, зникли і немає,
А в душі лишилася печаль.
Сум осінній серденько проймає,
Обіймає душу біль і жаль.