Які ж талановиті наші діти!
Всі солов’ї на світі програють!
Їх ніжні співи можуть оживити,
Вони у рай прямісінько несуть.
А як же ллються їхні голосочки,
І будять найщиріші почуття.
Немов жвавенькі весняні струмочки
Пробуджують живе все до життя.
Які ж чудові і співочі діти,
В тих голосочках стільки є краси!
Милуєшся і, ніде правди діти, —
Це неземні, космічні голоси.
Їх слухаєш — до серця пробирає,
Чарує душу дивовижний спів...
То ж хай над ними ясне сонце сяє,
Щоб, поки й світ, дитячий голос жив!