Ти прийшла у свої п’ятдесят!
Це чудово! І сонце в зеніті!
Це прекрасніше, мабуть, із свят,
Що бувають у нашому світі.
Може ні? Та погодься, що так,
Бо вже скільки тобою прожито,
Пережито, омріяно як!
І цікавого стільки відкрито!
Час не може ніхто зупинить —
Це природа — і нам не під силу.
Основне, щоб достойно прожить,
А в душі щоб червоні вітрила!
Хай летять наші роки удаль,
В кожну пору є квіти чарівні,
І хоч юності трошечки жаль,
Бо ці роки найкращі і дивні,
Але юність — короткая мить,
І твої п’ятдесят теж прекрасні.
Ще бажаєм до сотні прожить,
І щоб роки були світлі й ясні!