Тиша осіння
Тиша осіння. Пташки не співають,
Сонце уже не пече.
Жовті листочки додолу лягають,
День — літо бабине тче.
Між золотими листочками гаю
Сонечко ще виграє.
Нитка срібляста літає, літає
І павутинки снує.
Осінь у лісі грибочки зростила,
Втер від подиву стих.
А на калині вогнем засвітила
Кетяги ягід важких.
І горобина червона зробилась.
Боже! Яка скрізь краса!
А над водою з верби опустилась
Ніжна русява коса.
Осінь бентежними барвами грає,
Щедро красу роздає.
Серце стривожене враз завмирає,
Щире натхнення в ній є.
Тиша осіння стоїть урочиста,
Гай в позолоті блищить.
Нитка срібляста, біленька, іскриста
Тихо в повітрі летить.