Все так чудово, веселково —
Удача раптом на поріг!
І сонце світить так казково,
І стільки радісних доріг,
Що думаєш, чому журилась?
Чого боліла голова?
На хвилі щастя опинилась!
Таке можливо? Так бува?
Удача, як винагорода
За всі невдачі, що були.
Та от яка людська природа
І що ти тут не говори,
Коли все добре — сонце сяє,
А щастю — то й немає меж!
Але не часто так буває
І це ви знаєте, авжеж?
Поки удача усміхнеться,
Душа зневіриться не раз.
А скільки сліз пролить прийдеться,
І так щоразу, так — весь час.