Умивався ранок у тумані,
У сріблястій і густій росі.
Квіти прокидалися духмяні,
І рожеві стали хмарки всі.
То ж на сході небо посвітліло,
Сутінки розтанули нараз.
Раптом ніжно все заголубіло,
Заіскрилось, розцвіло для нас.
Зникла ніч і ранок засвітився,
Забринів промінням осяйним.
Зазвучав, засяяв, оживився
І потішив небом голубим.
Вразив очі ніжною красою,
Душу ласкою задарував.
І дихнув на землю чистотою,
Та дорогу в день новий почав.