Усі ми ходимо по лезу бритви,
Хто серцем і душею не погас.
А на Майдані свічі і молитви,
По тих, хто назавжди пішов від нас
У небуття. А так хотілось жити,
Збирати в житі волошковий цвіт,
Любити світ, дітей своїх ростити…
Але немає ні життя, ні літ…
Лиш невимовна туга на Майдані
І молитви, поклони і печаль,
Людські промови щирі, полум’яні…
Ніщо назад не повернуть, на жаль…
Майдан притих, героїв одспівали,
Та кровоточить вся душа від ран…
І люди не здалися, а повстали —
Поїдуть всі на головний Майдан,
Щоб там сказати «Ні!» проклятій владі,
Яка країну нищить і людей.
Ми кожній перемозі будем раді,
У нас багато цілей та ідей.
Хоч всі ми ходимо по лезу бритви,
Та не здамося, хай там що і як.
В нас є переконання і молитви,
І кожен з нас в душі, таки, козак…
То ж Україні, рідній неньці слава!
Героям слава! Слава їм повік!
Іди вперед, бо це твоя держава,
Якщо ти патріот і чоловік.