Надворі жарко, наче у печі,
Немає від спекоти спасу.
Стоїть задуха навіть уночі,
І так пече вже стільки часу…
А хочеться, щоб дощ рясний полив
Й приніс жадану прохолоду.
І землю щедро-щедро окропив.
Та й у ставки добавив воду.
А тут спекотно, так уже пече,
Собі не можна дати раду,
Нема спасіння, дуже гаряче,
Лиш у воді знайдеш розраду.
Та це ж недовго — спека надворі,
Бо, справді, скільки того літа...
Радіймо поки сонечко вгорі,
А вся земля теплом зігріта.
Це ж літечко дарує всім тепло,
І нас цілує промінцями.
О, хай би довше літечко було,
Побудь ще трохи, літо, з нами!