Хто відмінив дощі в нас, на Волині?
Такого з роду-віку не було!
І небеса біленькі, а не сині,
Й жара стоїть, а не легке тепло…
У серпні ще дощі не випадали,
Посохло все: і квіти, і трава.
Ставки і річечки повисихали,
Від спеки просто кругом голова.
Чи, може, тут пустеля скоро буде,
Ще трохи і покриють все піски…
У чому завинили наші люди,
Що кущики й дерева, як тріски?
Такі сухі, що зразу загоряться,
Лиш необачно сірником черкни.
Не буде урожаю — всі бояться,
А головне, не з нашої вини.
Бо ж ми трудились, сіяли, ростили,
Пололи, підгортали, як могли.
Не шкодували ні душі, ні сили,
Кожнісіньку рослинку берегли.
Та щось змінилось круто у природі,
Хтось відмінив дощі й уже давно.
Людині подолати безлад годі,
В житті складніше, аніж у кіно.
І палички чарівної немає,
Щоб все, як в казці стало на місця.
Така погода рідко в нас буває,
А от посусі все нема кінця.