Сьогодні дощ, тому нема роботи
На грядці, біля кущика, в саду…
Але рішила я зробити фото
І по траві мокрезній в сад іду.
Дощ невеличкий, лише накрапає,
Хоч для рослин і це дарунком є.
А він на квітах краплі залишає,
І завмирає серденько моє
Від дива і краси, що є навколо.
Природа й справді просто чарівна.
Хоч хмари сірі аж за видноколо,
Погода навіть трішечки сумна,
Та заворожує довкола мене
Усе-усе і квіти, і плоди…
І мокрий лист, і грушка ще зелена,
І равлик, що приповз якраз сюди…
Та раптом дощ сильніше вже лопоче
І стукотить частіше у шибки.
Це дуже добре! Він полити хоче
Усе довкіл, щоб напоїть, таки
Усе, що спрагло, що хотіло пити,
Бо завтра спека знов до нас прийде.
І це, мов казка, це чарівне літо,
Воно за руку диво нам веде…