Надія Красоткіна

Чарівна казка

Чекаю гарне новорічне свято
І спогади спливають раз у раз.
Лечу в дитинство мрійно і крилато…
У той далекий і чарівний час,
Коли ялинку нам приносив тато
Велику аж до стелі, запашну…
Хоч іграшок на ній було і не багато,
Та свято радість нам несло ясну.
На ній ми яблука чіпляли і горішки,
Цукерки й печиво, верхівку на чубок,
Та саморобних іграшок по трішки,
А щастя, щастя — не один мішок!
Бо ми чекали Новорічне свято
І казку ждали і чарівника,
Що принесе нам іграшок багато…
Дитяча мрія в нас була така.
А як же вірили, що уночі тихенько
Дідусь Мороз якось таки зайде…
Й не засинали довго ми частенько,
Усе чекали, як же він пройде?
Та сон морив і часом Дід нам снився
Такий чарівний, гарний, неземний…
Що десь із хмарки він до нас спустився
Із бородою білою, живий…
А вранці-рано, ще коли всі спали,
Вставала я і до ялини йшла.
Здається щастя більшого й не знала,
Як в час, коли дарунок свій знайшла.
О! Як же швидко все це відлетіло,
Але в душі лишилося тепло,
Що нас любов’ю тата й мами гріло,
Що казкою чарівною було…

Відгуки

Коментарі Cackle