Надія Красоткіна

Чарівна моя Україна

Природа мудра. Є такі місця,
Неначе казка, не переказати!
І, кажуть, що не можна до кінця,
Збагнути, коли там не побувати.
Та я не бачила тих місць, на жаль,
Там не була, не їздила повсюди.
Але мене щось не гризе печаль,
Щоб бити від жалю себе у груди.
Бо я умію бачити красу
У себе вдома, в рідній Україні.
Пейзажі світлі, сонячну росу,
Ромашку білу на тонкій стеблині,
Пшеничне поле просто золоте,
Бездонне, незбагненно синє небо…
Озерні плеса, зіллячко просте,
І це для мене саме те, що треба.
Люблю я гори, ріки і поля,
Бо й тут краса — в словах не передати!
Ліси чарівні, сині віддаля,
І цю красу у мене не відняти.
Люблю світанки чисті у росі,
І літні тихі українські ночі.
Живу як в казці, у такій красі,
А наді мною зірочки пророчі.
А під ногами стежечка мала,
Кудись біжить удаль між споришами.
Нас стежка до криниці привела,
А в нас криниці з диво-журавлями.
Верба й калина біля них росте,
Садочки біля кожної оселі.
Волошка з маком у полях цвіте,
А українці — добрі і веселі.
Якщо ви в Україні не були,
То ви краси не бачили, даруйте.
Вважайте що й у світі не жили…
Поїздку в Україну заплануйте.
Бо Україна — просто чарівна!
Мені без неї в світі не прожити.
І в цілім світі лиш вона одна
Красою може серце напоїти

Відгуки

Коментарі Cackle