Надія Красоткіна

Час настає страшний

Час настає страшний, війна в країні.
На сході фронт, бої, а в нас своє.
Як в цім котлові вижити людині,
Якщо біда повсюди дістає.
На фронт, як завжди, йдуть сини народу.
Сини багатих відкупились всі.
А ми хотіли рівність і свободу,
І мирні ранки сонячні в росі…
Ми так хотіли в мирі й щасті жити,
Дітей ростити, засівать поля.
Співати, працювати і любити,
Бо в нас така краса, така земля…
Весна квітками у саду замріла,
От-от лелеки вернуться сюди…
Душа від сонця й світла звеселіла,
Та зразу й почорніла від біди…
Бо всюди зрада, страх, біда, страждання,
Немає ладу, розпач серце рве.
І щось змінити — марні намагання,
І кожен з тебе шкуру вже дере.
Зростають ціни. Як же далі жити?
В людей роботи вже давно нема.
І як країну рідну боронити?
Не можу зрозуміти вже й сама.
А час іде і ворог наступає,
І кров рікою, сльози, сум і зло…
Міста і села із землі змітає.
Все повторилось… Так уже було…
Голодомор, війна і мертві села,
Знущання, справедливості — ніде…
Така й тепер картина невесела
У наші долі зайдою іде…

Відгуки

Коментарі Cackle