Чого так швидко минає
Літо людського життя?
Ніхто на землі не знає,
Не відає майбуття.

А, може, й не треба знати,
Щоб легше співать пісні.
Щиро й нестямно кохати,
А, часом, і жить, як в сні.

Подумаєш, шкода стане —
Важливе усе збулось.
Котиться сонце багряне
На захід уже чогось.

О, сонечко, любе сонце,
Котитися не спіши,
Ти щедро світи в віконце,
В віконце моєї душі.

Єдине, що не старіє, —
Душі пелюстковий цвіт.
А зірочкою ясніє
І, навіть, на схилі літ.