Третє квітня! Не повірите — зима!
Вийшла в двір і здивувалася сама!
Замість усмішок квіткових — сніг лежить…
Ось така-то у природі дивна мить!
В квіточок усіх під снігом голова,
Що завгодно у природі цій бува.
Замість того, щоб зимою снігу йти,
Він рішив нас всіх весною замести.
І замів. Упав на квіти й на траву,
І на землю, й на росиночку живу…
Цілу ніч крутила віхола й мела,
Та з весною перемовин не вела,
Засипала густо снігом всі поля,
А на ранок стала білою земля.
Та з обіду добре сонце припекло
І усе це біле диво потекло.
І голівки гарні квіти підняли,
Заіскрилися на сонці, ожили.
І почулися пташині голоси,
А на листі — тільки крапельки роси.
Ось такі у нас трапляються дива…
Що завгодно у природі цій бува…