З точки А в протилежні боки
Розійшлись два човни, два човни...
Ще не пізно, не пізно поки,
Зупини їх, назад поверни.

Буде важко в путі одному,
І ніхто не подасть руки.
І наляже на серце втома,
Одинокість і сум тривкий.

А навколо житейське море
Все вирує, як та вода.
І подвоїлось раптом горе,
Вдвоє збільшилась враз біда.

Два човни відпливли далеко,
А між ними вода і страх.
Як з підбитим крилом лелека —
Ті гребці у своїх човнах.

Лелечатам, однак, найгірше —
В них відтяте одне крило...
Сієм горе, а найстрашніше,
Що пожнемо велике зло.