Я б засадила землю всю садами,
Щоб зацвіли чарівно навесні.
Засіяла б всі пустирі квітками,
Щоб гарно пахли квіти чарівні.
Щоб не було незораного поля,
А колосився хліб із краю в край.
Щоб у людей була щаслива доля,
І був завжди високий урожай.
Щоб розквітали яблуні і груші
І мирне небо на землі було.
Щоб у людей добріші стали душі
І випромінювали в світ тепло.
Давайте, люди, братися за діло,
Щоб враз розквітла садом вся земля
І в рідній Україні посвітліло,
Й заколосились радістю поля.
Бо хто ж це зробить, як не ми із вами?
Невже ж ми збайдужіли до землі?
Прикрасьмо землю рідненьку лісами
Й самі собі ми будем королі,
Царі, господарі у ріднім краю.
Щоб наша Україна зацвіла.
То ж способу я іншого не знаю,
Як братися нарешті за діла
Та повернути до життя всі села,
Щоб люди в них жили, як у раю.
І щира пісня линула весела…
Щоб щастя мали й доленьку свою.