Надія Красоткіна

Я згадую дитинство

Я згадую дитинство небагате,
Але таке яскраве, золоте!
Воно було чарівне і крилате,
Хоч іноді голодне й непросте.
Але ми так сміятися уміли,
Уміли гратися у кожному дворі.
Були щасливі й дуже всіх любили,
І бігали до лісу на зорі.
М’ячем майстерно в стінку набивали,
Стрибали на скакалках цілі дні.
Щось майстрували, в «класики» скакали,
І залюбки співали всі пісні,
Які в той час по радіо звучали
Про подвиги воєнні й трудові.
Ми їх співали і слова всі знали,
Вони були нам гарні і живі,
Неначе друзі. Ми були веселі,
Всьому раділи, вчилися, росли…
І затишно було у нас в оселі,
Хоч і бідненько в ті часи жили.
Але ділились всім і довіряли,
Допомагали людям, як могли.
Повірте, ми дверей не зачиняли,
Якщо кудись не так далеко йшли.
А скільки ми книжок перечитали,
В бібліотеках бесіди вели,
А скільки нам історій розказали
Матусі, що війну пережили…

Відгуки

Коментарі Cackle