Я постаріла й справді, та дарма.
Звичайно, роки нас не прикрашають.
Та старості в душі моїй нема,
І спогади старечі не терзають.
Я вся в польоті, в мене крила є
Оті, що роблять душі молодими.
Насичене усе життя моє.
А роки що? Я не спішу за ними!
Нехай ідуть, на те вони й літа,
Щоб мудрості людині додавати.
У цьому й є та істина проста,
Що літ у нас нікому не відняти.
Не в роках справа, справа в доброті,
Яку несеш у серці і у слові.
У вчинках тих, що нібито й прості,
Але потрібні, гарні, веселкові…
У тій любові, що завжди жива,
Й готова серце ніжно пригорнути.
Нічого те, що сива голова —
Душа уміє бачити і чути.
В мені вирує творчість і снага,
Й душа крилата, щира і відкрита.
Хтось написав мені «стара карга» —
Для дурнів фраза знаменита.
Не ображаюсь. Є такі людці,
Що далі свого носа їм не видно.
Образити когось — це молодці!
Їм не буває совісно і стидно.