Я так люблю усе навколо мене:
Сади в фаті біленькій навесні,
І синє небо, й листячко зелене,
І дивну казку, що з’явилась в сні.

І цвіт полів, і скошену отаву,
Озерні плеса, запахи сосни,
І нашу пісню ніжну і ласкаву,
І подих ще далекої весни.

І сонця схід, і блиск роси дзвінкої,
Суцвіття зір на небі уночі,
Відлуння пісні дивної, тужної,
І журавлів зажурені ключі.

Я так люблю весну, і зиму, й літо,
І Землю, й Небо, дощик і сніги.
Коли ліси у жовтий лист покрито,
В плакучих вербах мріють береги...

А в надвечір’я тихе і мрійливе
Душею промінь сонечка ловлю.
Для мене все на цій землі важливе!
Я все так ніжно, щиро так люблю.
Я так люблю...