Як сонце землю обіймає
І зігріва її теплом,
Зігрій мене, я добре знаю,
Що буде добре нам обом.

Промінням радості святої
Мою ти душу освіти.
І слів живильною водою
І окропи, і освяти.

І я воскресну, піднімуся,
Злу павутину розсічу.
Від сірих буднів відірвуся
І засвічусь, і полечу.

Мені нічого більш не треба,
Лиш промінець твого тепла.
Щоб щирість сонячна від тебе
До мене йшла, до мене йшла...