Яка чарівна ніч летить через віки,
Не можна, навіть, в казці передать.
На тихім озерці розсипані зірки,
Давай підемо разом їх збирать.

Яка чаклунська ніч і тиша навкруги,
На дереві листок не затремтить.
А лісом віковим порослі береги,
Цвіт папороті зіркою вогнить.

Давай підемо в ніч, у вікову красу,
Цвіт папороті дивний віднайдем.
І на густій траві збиватимем росу,
На все життя кохання збережем.

Яка таємна ніч, а пахощі які!
І чари, наче хміль, у серце ллють.
А зорі миготять далекі і близькі,
На вічнім небі і в воді живуть.

Давай підемо в ніч, таємну, чарівну.
Любов і ніжність тихо в ній струмить.
В дзвінкій красі свою зустрінемо весну,
А в серці збережем чарівну мить.