Рідна мова моя, поетична, пісенна,
Пелюсткова і ніжна, як спів солов’я.
Як народу душа: щира, добра, натхненна,
Ти найкраща у світі, бо рідна, моя!

Українські пісні ніжно мама співала,
Коли ще в сповитку були діти малі.
Українською мовою благословляла,
Як розходились ми на дороги земні.

Скільки в мові тепла і палкого кохання!
Туги й щастя дзвінкого, і світла душі,
Та іскристої радості і шанування,
Що, хоч просто говориш — виходять вірші!

То струмочком дзвенить, то сміється й співає,
То іскринками гумору враз спалахне.
Скільки слів в тобі є, лиш Господь один знає.
Мово рідна моя, ти як сонце ясне!

Бо слова твої серце уміють зігріти,
Приголубити, втішити можеш одна.
Мово рідна, ну як нам тебе не любити!
Ти весела і ніжна, неначе весна!