Ясніє день і квітка розцвітає,
Бо зрештою дождалася тепла.
У синім небі ясно сонце сяє,
Та небо хмарка ось заволікла.
То ж буде дощ, та квітці цього й треба —
Зуміє дощ зволожити ґрунти.
Живильним соком він проллється з неба
І все довкіл почне рости й цвісти.
Як хмарка виллється, то знову заясніє,
Бо сонечко проміння розіллє.
І стане радісно, в природі завесніє,
Краса й закономірність в цьому є.