Надія Красоткіна

Ведмедик Михась

Казка про правила протипожежної безпеки

В лісі, у великій хаті,
Де електрика і газ,
Проживали мама, тато,
Бабця і малий Михась.
Ці ведмеді працьовиті,
Дружно й весело жили.
Всі завжди ходили ситі
Й дуже добрими були.
Мама з татом працювали,
Рибу вудили в ріці,
В лісі ягоди збирали,
Видирали корінці.
Часом меду назбирають,
Щоб дитину пригостить.
І Михайлика навчають,
Як на світі треба жить.
Бабця теж всьому учила,
Щоб в безпеці внучок жив.
Дуже хлопчика любила
І Михась її любив.
Бабця вміла готувати
Борщик, каші, суп і квас.
Щоб сім’ю нагодувати,
Вона кухар — перший клас!
Внук також навчитись мріяв
Готувати сам обід,
Борошно стаканом міряв...
Словом, все робив як слід.
Моркву нарізав тоненько,
І картопельку, й буряк...
Ще, звичайно, помаленьку.
Але дуже вправно так!
Бабця хлопчика хвалила,
Бо тямущим був онук.
І тихесенько учила,
Щоб не падав ніж із рук.
А іще попереджала —
Небезпечний дуже газ!
І Мишка не допускала
До плити ані на раз!
І вогонь — це небезпека,
Бо спалити може все.
І хоч близько, хоч здалека,
Але смерть завжди несе.
Вчила сірників не брати,
Бо малий сірник — не гра!
Ще — вогонь не розкладати
В лісі чи серед двора.
Усього Михася вчила,
Щоб в безпеці внучок жив.
Дуже вже його любила...
Внук бабусю теж любив.
Він був здатний до науки
І слухняним також був.
Сірників не брав у руки,
Добрих правил не забув.
До плити він не підходив,
Не вмикав ніколи газ.
А якщо сірник знаходив —
Віддавав бабусі враз!
Знав, як треба подзвонити,
Коли запах газу чуть.
Вікна й двері відчинити,
Світло — не дай Бог ввімкнуть!
Ніс і ротик закривати —
Це щоб газу не вдихать.
«104» набирати
І підмогу почекать.
А коли щось загориться,
Слід набрати «101».
Раптом може знадобиться...
Він хороший внук і син.
А «103» він набирає,
Якщо хворий хтось бува.
І «102» Михасик знає.
Знань тих — повна голова!
Бо в житті — все може бути,
Все — ну, що не говори.
Тож не можна нам забути
Ці потрібні номери,
Їх Михайлик добре знає
І повторює весь час.
Бо в житті всього буває...
Так бабуся вчить не раз.
Він допитлива дитина,
Хоче знати все умить.
Докопатись до причини
Явищ всіх Михась спішить.
Та й уже багато знає:
Звідки дощ береться й сніг,
І чому гроза буває,
Й стелиться туман до ніг...
А як холодно буває,
Всі укритися спішать,
Їстівне все пропадає,
Їжаки й ведмеді сплять...
Знань в Михасика чимало,
Встиг хлопчина підрости.
І цікаво хлопцю стало
Підібратись до плити,
Бо бабусенька вмикає,
Вправно чиркне сірничок...
Вогник весело палає —
Як маленький маячок.
І Михась так само хоче
Вправно газ той запалить.
А цікавість аж лоскоче...
Хай той вогник погорить...
Він і борщик підігріє,
А каструлька вже стоїть.
Вже Михась великий, вміє —
Й рішення приймає вмить.
Неумілими руками
Кран відкрив і газ потік.
Взяв коробку з сірниками
Та утратив часу лік...
Газ давно уже струмує,
Сірники упали вмить,
Над одним Михась мудрує...
В бабці голова болить...
В хаті чути запах газу,
І біда нависла враз.
Бабця кинулась відразу
Вимикати в кухні газ.
Як побачила онука
З сірниками у руках.
Опустились в неї руки,
Охопив бабусю жах.
Ложка з рук її упала,
Вся, мов скупана в росі.
Крани всі повимикала,
Відчинила двері всі...
Сірники взяла в онука
Й почала Михася вчить.
Бо ж потрібна всім наука,
Як на білім світі жить.
Ні, бабуся не сварила
І не била внука теж.
Бо вона його любила
Й він її любив без меж...
Врешті всі порозумілись
І бабуся, і онук.
Більш Мишкові не хотілось
Брати сірники до рук.
Нащо ж це малій дитині?
Не прийшов для неї час.
Лиш з дорослими повинні
Умикати діти газ.
Всі повинні пам’ятати
Діти правила завжди.
Сірників до рук не брати,
Щоб не трапилось біди.
Сірничок — це не забава.
А в малих іще руках.
Може іграшка лукава
Народити страх і жах.
Тож і ви часу не гайте —
Добре правила вивчайте!

Відгуки

Коментарі Cackle