Надія Красоткіна

А за зимою йде чарівна весна, вона пробуджує природу, збуджує серця людей і нікого не залишає байдужим, жодної душі! Від щедрого сонячного проміння, що ніжно голубить і пригортає Землю, розквітає перша квіточка, а в юних серцях кохання зацвітає первоцвітом. Це ж так природно! І хай несе їх весна на хвилях першого кохання в розбурхане море життя. Хай вони зустрічають свої шкільні весни з гарним святом, з поезією і піснею та ніжним і чарівним романсом. І хай залишаються на спомин про шкільні роки задушевні мелодії і щирі вірші, романтичні вечори зі свічками і першими квітами, які ти подарував або тобі подарували твої друзі...

Школа — це той острів, де людина багато чого починає вперше. Тут вона виростає, міцніє, зріє, кохає... Як не зайдеш двічі в ту саму річку, так не не повернеш жодної миті пройденого життя. То чи не від нас, вчителів, так багато залежить, щоб всі дні, всі миттєвості шкільного життя були наповнені добротою, щирістю, любов’ю...

Цей вечір — для тих юнаків і дівчат, які люблять поетичне слово, романс, ліричну пісню і танець минулих років, у серці яких живе любов до всього прекрасного, чарівного, які й самі пробують писати вірші та пісні.

Іде весна. Пробуджується природа і народжується у юних серцях найсвітліше, найсильніше і найвище на Землі почуття — кохання!

А все найкраще в світі — від любові. Бо душа співає і виростають ті незбагненні дужі крила, хочеться летіти в небесну синяву на хвилях радості і щастя. І на папір лягають перші рядочки віршів і перші нотки найчарівніших пісень, бо йдуть вони від самого серця, зігріті ніжним і щирим почуттям любові.

Дайте їм простір, підтримайте їх, хай пробують юні себе у польоті. Це для всіх так важливо! Хай уміють висловлювати свої почуття, хай пробують їх виразити в поетичних, пісенних образах.

а такі вечори допоможуть зблизити молодих людей, розкрити їхні серця для любові і краси, для добра і світла.

В добрий час, молоді і прекрасні люди!

Весна у серденьку бринить

Сценарій весняного балу у стилі «ретро»

Вечір проходить у залі. Під сценою стоїть стіл, на якому весняні квіти, підсвічники із свічками, мікрофон. На це свято можуть бути запрошені поети, композитори, виконавці. (На розсуд організатора вечора). Юнаки і дівчата розсаджуються по периметру залу, щоб середина була вільна для танців. Вірші читають біля мікрофона.

Виходить юнак з великим гусячим пером і згортком паперу — це поет.

Поет

Я поет. Йду до вас на свято,
Бо ж без свят і життя нема,
Тут же пісня звучить крилато,
Та й у край наш іде весна.

У поета душа співає,
Відчуває весни політ.
Мабуть, з кожним таке буває,
Що летіти хочеться в світ...

Люди всі у душі поети,
Бо ж любові не обійдеш.
І складаємо їй сонети
І пісні, і поеми теж.

Ну, а раз уже тему знаєм,
Бо весна на повістці дня,
То про неї вірші почитаєм,
Простір мріям дамо і пісням.

Розгортає сувій і звертається до присутніх.

Поет

Перші наші три хвилинки
Ми займемо для розминки.
Бо весна теплом вже дише,
Ну, а той, хто пише вірші,
Про весну усе-все знає,
Хай за нами промовляє.
То ж уважніше слідкуйте
І до наших слів римуйте.
Бо в край до нас іде весна:
Чарівна, мила, ОСЯЙНА.
І радує міста і села,
Бо йде у світ весна ВЕСЕЛА.
Летить на сушу і на море
Повітря чисте і ПРОЗОРЕ.
І вітер теплий в полі віє,
А небо угорі СИНІЄ.
Хоч ще біленький сніг лежить,
Та вже дзвінкий струмок БІЖИТЬ.
Веселе сонечко розквітло,
Весна несе тепло і СВІТЛО.
Вона завжди жадана й нова,
Хороша, люба і ЧУДОВА.
Вона така, неначе казка,
Несе до нас тепло і ЛАСКУ.
Вона завжди така прекрасна,
Весна чудесна, ніжна, ЯСНА.
Іде у світ — і все радіє,
Вона серденько наше ГРІЄ.
І пташечка весну стрічає —
Веселу пісеньку СПІВАЄ
Про сонце, радість і весну
Чудову пісню ГОЛОСНУ.
Весна усім дає тепло,
Щоб на Землі усе ЖИЛО.
Несе ясне проміння й світло,
Щоб від любові все РОЗКВІТЛО.
На трави розсипа росу,
Дарує радість і КРАСУ.
У квіти землю одягає
І пісню радісну СПІВАЄ.
І по шляху по весняному
Вертаються пташки ДОДОМУ.
Веселу пісеньку співають, —
Гніздечка мостять, ДОГЛЯДАЮТЬ.
Весні усі радіють діти,
Летять метелики на КВІТИ.
Де для весни знайти слова?
Вона красива і ЖИВА.
Вона і ніжна, як купава,
Весела, лагідна, ЛАСКАВА.
Весна чарівною буває,
Коли веселка ОЖИВАЄ.
І скрізь весні лунає слава,
Вона квітуча і ЯСКРАВА.
І світла, ніжна і тендітна.
Така приємна і ПРИВІТНА!
А часом хмарка набігає,
Весняний дощик НАКРАПАЄ.
Тоді — і дощова, і хмарна,
Та все одно безмежно ГАРНА.
Весна іде, як та царівна,
Квітуча, сонячна, ЧАРІВНА.
І кожен день на ній обнова —
Весна завжди така ЧУДОВА!
Ну, як словами передати?
Вона така, неначе СВЯТО!
Весна ще й трепетна буває,
Та й що казати, кожен ЗНАЄ!
Стає одразу білосніжна,
Як розквітає вишня НІЖНА.
Як прилетить зозуля сива,
То особливо вже КРАСИВА!
Як не любити нам її,
Коли співають СОЛОВ’Ї!
А кожна квітка зір милує
І наше серденько ДИВУЄ.
Весна легка і животворна,
І незбагненна, й НЕПОВТОРНА.
Заполоняє щастям світ,
Весна не йде, а вже ЛЕТИТЬ!

Виділені слова поет не промовляє, а їх вгадують всі учасники свята.

Поет

З завданням впорались прекрасно!
Бо ж тут самі поети, ясно!
Тепер хай музика звучить,
Нам з нею легше в світі жить.

Лунає музичний твір за вибором організатора вечора. Виходить дівчина з паперовим корабликом.

Дівчина

До весни не так вже й багато.
Рідко сніг, все частіше дощить.
Вийти хочеться раптом із хати,
Як від сонечка все заблищить.

А від сонця сніжок підтопився
І калюжі — морями в дворі.
Промінь сонця в воді відбився —
І роздолля тепер дітворі.

Бо кораблики можна пускати...
Ну, а мріям — немає меж!
Горобці будуть крильця купати
І безмежно радіти теж!

А повітря прозоре й чисте —
Ароматом весни п’янить.
Небо синє, а сонце іскристе...
І у серці весна бринить.

До дівчини виходить юнак, бере її за руку.

Юнак

За зимою нікому не шкода,
Відгула, бо зробила своє.
Йде весна, оживає природа,
Більше радості в світі стає,

Дива, світла, тепла і любові
На землі і в людській душі.
Дні і довші стають, і чудові —
Дивуватись, любити спіши!

І захоплюйся диво-красою,
Слухай чари — пташині пісні.
І прозорою вмийся росою —
Хай воскресне любов навесні!

Серце юне нехай стрепенеться,
Дивне вогнище хай спалахне,
Бо ж, насправді, нам тільки здається,
Що весна ця безслідно мине.

А вона вже над нашим краєм
Розтопити сніги спішить.
І з тобою ми вдвох відчуваєм,
Як у серці весна бринить.

Хлопець і дівчина виконують пісню І. Поклада на слова І. Бараха «Кохана».

Виходить група дівчат, вони ведуть розмову між собою.

1-ша дівчина

А вже весна, вже березень почався.
Синички весело співають на гілках.
І хоч квітками сад не заквітчався,
Та радість чується в пташиних голосах.

А вже весна. Хоч сніг летить, а тане.
Стає водою і струмком біжить.
Як сонечко з-за хмари враз прогляне,
То все навколо щедро заблищить.

А вже весна. І пахощі весняні
Звідкіль беруться і куди летять?
Та тільки дуже милі і жадані,
Тривожать душу, серце веселять.

Бо вже весна...

2-га дівчина

Недавно ще гула метелиця,
Кругом лежав в низинах сніг.
А вже барвінка листя стелиться
Зеленим килимом до ніг.

Воно під снігом і під кригою
Всю зиму зелень берегло.
І перше стрілося з відлигою,
Зустріло сонце і тепло.

Як з перемогою і славою
Весна з’являється на світ,
То квітне радістю яскравою
Барвінковий зірчатий цвіт.

3-тя дівчина

Яка краса! І день ясніє.
А вранці ж пахне як весна!
Щебече пташечка, радіє
І лине пісня голосна.

А в лісі перші квіти смілі
Вже продірявили сніги.
Такі ж, як сніг, біленькі-білі
Цвітуть, не знаючи нудьги.

Пухнасті котики вербові
Біліють теж на берегах.
Такі привабливі, чудові —
Весну стрічають у снігах.

І чисте небо голубіє,
І сонце весело блищить.
Хоч є сніги, та вже весніє,
Струмок то тут, то там біжить.

4-та дівчина

Став день світліший, прибавляє в силі.
Частіше сонце дивиться в вікно.
А дні зимові в вирій відлетіли.
Весну стрічати знову нам дано.

Весну стрічати, значить, гарно жити.
Розкрити душу сонцю, небесам.
Радіти квітам і пташкам радіти,
Веселці в небі, грозам, чудесам.

Розкрити душу для любові й світла.
Обняти всесвіт, розчинитись в нім.
І щоб душа, як луг рясний, розквітла,
І полетіти в небі голубім.

Весну стрічати — це розправить крила,
Тягнутися до сонця і тепла.
І щоб душа усю любов вмістила,
І сонце випромінювать могла.

Звучить пісня «Тече вода». М. І. Поклада, на сл. Ю. Рибчинського.

Виходить група юнаків, вони теж, як і дівчата, ведуть між собою розмову.

1-й юнак

Недавно ще зима була,
Летів сніжок чудовий.
Пора підсніжників прийшла
У край мій веселковий.

Ще ввечері мороз тріщав,
Ще стужа лютувала.
І вітер по садках гуляв,
І зірка нудьгувала.

А рано сонечко зійшло,
Всю землю освітило.
Послало радість і тепло,
Усмішку ніжну, милу.

На пагорбах сніги зійшли,
Струмочки задзвеніли.
І перші квіти зацвіли,
Пелюсточки розкрили.

Весна красу нам принесла
І пахощі, і світло.
Пора підсніжників прийшла,
І вся Земля розквітла.

2-й юнак

Синіє березневий ранок,
А з ним весна іде до нас.
І хоч зима ще наостанок
Сніги жбурляє раз у раз,

Та день у силі прибавляє
І сонце раненько встає.
Проміння тепле посилає,
А сніг із льодом розтає.

Блищать під сонцем талі води
І линуть пахощі Землі.
І хоч бувають ще негоди,
Вертаються пташки малі

До рідних місць, малих гніздечок,
Співати й серцем відпочить.
Хоч скільки гарних є містечок,
Та от, без рідних їм не жить.

І тільки в небі голубому
Весна майнула на крилі,
Вертаються пташки додому,
Летять до рідної землі.

А тут вже й небо голубіє,
І синьо проліски цвітуть.
А сонце всіх голубить, гріє,
Струмочки весело течуть.

І пахнуть котики вербові,
По пояс верби у воді.
Весняні дні стоять чудові —
Усе в роботі, все в труді.

Бо день весняний рік годує,
То ж ніколи відпочивать.
Ніхто й хвилинки не марнує.
А в небі вже пташки летять...

Весна. Що краще є у світі?!
Від сну пробуджується все.
Як не співати, не радіти:
Весна іде! Красу несе!

Несе любов, добро і світло,
І радість в серденьку струмить.
Поглянь, уся земля розквітла
І пісня ніжністю бринить.

Пісня «Чарівна скрипка» — музика І. Поклада, слова Ю. Рибчинського.

3-й юнак

Прийшла весна, і день ясніє,
Повітря радістю дзвенить.
А чисте небо так синіє!
А ясне сонце так блищить!

І всяка пташечка радіє,
Бо стало легше в світі жить.
Верба під сонечком жовтіє,
Струмочками вода біжить.

І зарясніли перші квіти —
Як сонце, жовтий первоцвіт.
І думаєш: як добре жити,
Весною йти у дивний світ!

Ну, а весна летить стрілою,
Природу змінює щодень.
А пташка піснею дзвінкою
Вітає кожен новий день.

Звучить музика. На хвилях чарівного вальсу несуться до залу пари. Першою — Весна у супроводі танцювальної групи. Виконується танець весни. Танець закінчується, пари «завмирають» а Весна виходить наперед.

Весна

Я Весна, по Землі простую,
Щоб збудити її від сну.
Я тепло вам усім дарую
І чудову днину ясну.

І такі різнобарвні квіти,
І небесну ясну блакить,
Щоб хотілося ввись летіти,
Жить, співати, а ще любить.

То ж кохання хай пісня дивна
Понад світом удаль пливе.
Бо ж земля в нас така чарівна,
А людина — лиш раз живе!

І якщо в вас душа співає,
Мов на крилах увись летить,
Серце палко когось кохає,
Значить, варто на світі жить!

Знать, у квітах, що я зростила
По лісах і по луках знов,
Є таємна і дивна сила,
Що розказує про любов.

Бо ці квіти, як ніжне диво,
Юнаки перший раз зірвуть.
Червоніючи, несміливо
їх дівчатам на бал несуть.

І таке почуття прекрасне,
І такий розмаїтий світ!
То ж нехай зацвітає ясно
В кожнім серці кохання цвіт!

Звучить мелодія вальсу, танцювальні пари і Весна закінчують свій танець і виходять, а юнаки підходять до дівчат, вручають їм перші весняні квіти, приколюють у волосся або до плаття і запрошують на вальс. Учасники вечора танцюють два-три танці і повертаються на місця. Виходять хлопець і дівчина і продовжують розмову.

Хлопець

Найсвітліше в лісі ранньою весною.
Ще немає листячка, а земля в цвіту.
То ж давай пройдемося ми у ліс з тобою
І красу побачимо радісну й просту.

Глянь, летять метелики на весняні квіти,
Волохаті джмелики весело гудуть.
То ж напоїм серденько ми красою світу,
Хай весняні пахощі в душу увійдуть.

Щоб щиріше й лагідне наше серце стало,
Щоб несли ми в ньому щедрість, доброту.
Бо ж для щастя людям треба зовсім мало:
Синє-синє небо і Земля в цвіту...

Дівчина

Не прийшла весна, а якось увірвалась.
І теплом так щедро розлилась,
Що земля відразу заквітчалась
І зазеленіла якось враз.

Дні стоять і сонячні й погожі,
В небі синява безмежна вабить зір.
А садочки на віночки схожі!
В розмаїтих квітах — кожен двір!

Дні весняні у труді проходять,
А на серці свято від краси!
Он травичка списиками сходить
І блищить під сонцем від роси.

Хлопець і дівчина беруться за руки і виконують пісню «Місяць на небі» Виходить нова група дівчат.

1-ша дівчина

Весна! І сонце з радості такої
Промінчиком Землі торкнулось.
Земля від ніжності п’янкої
До сонця квіткою всміхнулась.

А землю сонечко цілує,
Голубить ніжно промінцями,
Тепло і ніжність їй дарує —
Земля всміхається квітками.

Уся природа оживає,
Весна ясна летить над світом,
І ніжно Землю пригортає —
Земля сміється первоцвітом.

2 дівчина

Весна на кінчику пера —
Торкнись і зазвучить віршами.
Бо ж надворі така пора,
Що грає барвами й піснями.

Бо ж надворі така весна,
Що не писати гріх, та й годі.
Привітна, трепетна, ясна,
А скільки радісних мелодій!

Що, як їх в серці розмістить, —
Вони з душі у простір рвуться,
В піднесення щасливу мить
Віршами на папір кладуться.

І скільки б не було вам літ,
А як весна іде до краю,
То серце проситься в політ —
Ви вірші пишете, я знаю...

Юнаки і дівчата читають власні вірші, виступають гості, яких запросили на свято. Звучить пісня «Вальс кохання» на сл. Малишка. Збірник «Струни серця». Всі запрошуються до танцю. Учасники вечора танцюють «Вальс», «Білий танець», «Танець з трояндою».

Виходить дівчина і хлопець.

Дівчина

О, світе мій, як все навкруг красиво!
Від щедрої роси травичка стала сива.
Блищить на сонці, сяйвом виграє
І соловейко чисті роси п’є.

А потім знов на гілочку сідає
І чудо-пісню ніжно нам співає.
А Землю гріє сонце золоте,
У лісі вже конвалія цвіте.

Я хочу серед квіт лягти й лежати,
Щоб ніжний аромат вдихати і вдихати.
І скільки в світі тій людині треба?
Земля в росі і чисте сине небо!

Земля і небо... Мало це чи ні?
Багато дуже бачиться мені.
Земля і небо — незбагненне диво...
Без цього просто й жити неможливо.

Хлопець

А небо синє, сонце так високо,
Земля в цвіту, у щебеті пташок.
І лине пісня весняна широко,
І змінюється барвами лужок.

То жовтий весь, а то суцвіття біле
Покриє луг, неначе сніг упав.
Від незабудок враз заголубіє,
А потім зразу різнобарвним став.

Весна квітки на літечко міняє.
А затишок — на спритний вітерець.
То дощиком сріблястим поливає,
То посилає сонця промінець.

Весна іде і вічна, і прекрасна.
І серце радує, бо оживає світ.
І на душі так хороше і ясно,
І радісно в твої сімнадцять літ!

Виходять два юнаки.

1-й юнак

Пахощами ніжними вся весна настояна.
Дощиком умите листячко і цвіт.
А душа на лірику навесні настроєна,
Бо навколо дивний, неповторний світ.

А навколо стільки звуків, сонця ясного
І краси безмежної, хоч бери співай.
Стільки поруч милого й усього прекрасного —
Це буяє травень і цвіте розмай.

Пташка заклопотана у повітрі носиться,
А зозуля щедро лічить роки нам.
І душа від радості так співати й проситься.
І звучить мелодія в унісон словам.

Бо ж душа з природою у такій гармонії
Як метелик з квіткою, як із цвітом сад.
Над землею лине скрізь весняна симфонія
І душа настроєна на ліричний лад.

2-й юнак

Солов’ї, солов’ї заспівали,
Як почав розвиднятися день.
Всі оркестри нараз зазвучали —
Сотні звучних, бентежних пісень!

Це природи гармонія вічна
Ніжні чари свої роздає.
Лине музика щира, лірична
І захоплює серце моє.

Ця краса непідкупна, бентежна
Так доступна відкритій душі:
Величава, проста і безмежна,
Що приходить у пісню й вірші.

Дівчина

Весна летить бентежна, ніжна
У квітах, росах — чарівна.
Фата на вишні білосніжна,
Така замріяна весна!

Така тендітна і квіткова,
І радісна, і осяйна.
Весела, трепетна, чудова.
Така весна! Така весна!

Чарівний бал весна справляє.
І радість звідусіль струмить.
Пташиний хор в гаю співає
І серце радістю бринить.

І відзивається врочисто
В душі оновленій моїй.
У синім небі чисто-чисто.
В бузку аж п’яні солов’ї!

Виконується пісня «Сміються-плачуть солов’ї». Слова Олександра Олеся.

Хлопець

День, як казка, аж сміється:
Ліс весняний, небо синє!
Соловейка голос ллється
У заквітчаній калині.

Звуки, пахощі у лісі
Квіточок біленькі личка.
Світла й гарна на узліссі
Є полянка невеличка.

Там така трава зелена
Маргаритками заткана.
Це для тебе і для мене
Стелить килим свій поляна.

Квітне все навкруг весною,
Все собі знаходить пару.
Ми танцюємо з тобою
В стилі «ретро» під гітару.

І танцюють з нами квіти,
І трава м’яка, шовкова.
Ми радіємо, як діти,
А навкруг — весна чудова!

Стелить килим свій під ноги
Та дарує пісню й квіти.
І до щастя всі дороги
Нас ведуть у цьому світі...

Юнаки запрошують дівчат до танцю — два-три танці.

Дівчина

Вишні скинули квіти білі
І пелюстки, легкі, мов сніг,
Вітер взяв і поніс між гіллям,
Потім з ними на землю ліг.

І земля стала біла-біла,
Бо вишнева мела метіль.
Над землею весна летіла
І цвіла, скільки мала сил.

Юнак

Скільки б хто не писав про весну,
А вона все одно неповторна.
Ось прислухайся в днину ясну —
Десь звучить, не змовкає валторна.

Чуєш? Хтось вже на флейті заграв,
Хтось дрібненько ударив в цимбали.
Ліс одразу увесь зазвучав,
Наче дивні оркестри заграли.

Це усе наяву чи у сні?
Так весняні потічки струмують?
Неповторні оркестри весни
Нашу душу тривожать, чарують.

Ось поглянь: діаманти роси
Нанизав хтось на кожну травинку.
Скільки щастя і скільки краси
Нею вкладено в кожну билинку!

Вся земля в весняному вінку,
Кожна мить неповторна весною.
Слухай, слухай же пісню п’янку,
Насолоджуйся диво-красою!

І любов в своїм серці неси,
І кохай палко, ніжно, безмежно.
Ллються скрізь весняні голоси
Так нестримно, чарівно, бентежно!

Скільки б хто не писав про весну,
Та не зможе всього передати.
Глянь на небо у днину ясну.
Правда, хочеться часом літати?!

Виконується пісня «Вечір надворі»

Виходять два юнаки, ведуть між собою розмову.

1-й юнак

Вийде місяць, щоб Землю єдину
Ніжним сріблом усю залить.
Все засне на якусь годину,
Буде тиша коротку мить.

Білопінні сади дрімають,
Всюди щастя й любов бринить.
І спросоння гаї зітхають
Тихо-тихо, бо казка спить...

2-й юнак

А місяць круглий звис над краєм хати,
Достиглий і привабливий такий,
Аж притулитись хочеться, обняти...
А він блищить, неначе золотий.

І плавно котиться аж ген по небосхилу,
І темінь заганяє у кутки.
Яку ж чарівну, дивну, світлу силу
Той чудо-місяць має, все-таки.

Не можна навіть погляд відірвати,
Усе б дивитись, мріяти б усе.
А місяць круглий звис над краєм хати
І наші мрії плавно вдаль несе.

Виконується пісня «Ніч яка місячна»

Виходять юнак і дівчинка.

Юнак

В ніч таку не може серце спати,
Бо ж такий чарівний, дивний світ.
Юне серце створене кохати,
Коли вам всього сімнадцять літ!

Світ, мабуть, творився для кохання:
Стільки в ньому радості й краси.
І для щастя, мрії, сподівання,
Для весни і чистої роси...

І якщо прийшла пора кохати,
Серцю не прикажеш, не замкнеш.
Хочеться весняний світ обняти —
В сад квітучий стежкою ідеш.

А довкіль така краса чудова:
Все в потоках срібла і тепла.
В ніч таку і не потрібна мова,
Тільки б казка вічною була!

Дівчина

Вночі в воді відбились ясні зорі.
І зникло все — лише одна краса
Лишилась на озерному просторі.
Не розбереш: вода чи небеса?

А місяць виплив, у воді скупався
І човником по озеру пливе.
Який нам світ у спадщину дістався!
Яка краса у світі цім живе!

І заворожена одвічною красою,
Словами все це годі й передать.
Як в казці, хочу власною рукою
Із неба зірку чи з води дістать...

Виконується пісня «Чарівна ніч»

Відгуки

Коментарі Cackle