Надія Красоткіна

Довкілля — неповторна казка

Свято довкілля

Мета: поглибити знання дітей про неповторність довкілля. Розвивати бережне ставлення до нього. Виховувати любов і бажання захищати і примножувати багатство природи.

Місцем для проведення свята може бути парк, лісова галявина, луг, сад або інше мальовниче місце. Казкові персонажі у відповідному вбранні: Сонце — в помаранчевому, спереду і ззаду два великих кола з промінцями; Повітря — в прозорій накидці і прозорій хустці; Вода — в блакитному довгому платті з блакитним віночком і блакитними стрічками на голові; Земля — в зеленому вбранні з нашитими листочками та квітами і з барвистим віночком та кольоровими стрічками, а Любов — у сукні і накидці теплого кольору, у віночку такого самого кольору. Місце для сцени і глядачів обмежують пеньками, низеньким плотом, але нічого живого: ні гілочок, ні квітів не ламають! На сцену виходять діти і починають вести розмову.

Дівчинка 1. Який сьогодні чудовий день! Так гарно, тепло і сонячно! Що то весна! Відразу стало тепліше і цікавіше!

Хлопчик 1. Твоя правда! Весна прийшла, принесла на землю радість, тепло і чарівний спів пташок.

Дівчинка 2. Прокидаються дерева і квіти, оживає земля. І ми потрапляємо у справжню чарівну казку. Як на мене, ми всі і так щодня живемо у казці.

Хлопчик 2. Таке скажеш! Де ти казку бачиш?

Дівчинка 1. А ти хіба не бачиш її? Поглянь навколо себе — скрізь казка — жива, чарівна, неповторна!

Дівчинка 2. Справді, придивися до навколишнього світу, адже він казковий і незвичайний. Глянь, он квіточка цвіте, а онде метелик літає, а в небі пташечка співає. Усе прийшло у цей казковий світ, щоб жити.

Хлопчик 1. Я гадаю, що сама Земля — це і є казка. Ти коли-небудь вночі дивився на небо?

Хлопчик 2. Ну, дивився. А що?

Хлопчик 1. А бачив там зірки?

Хлопчик 2. Бачив, то й що? Це просто зорі, планети, комети, астероїди...

Хлопчик 1. А ти знаєш серед них хоч одну планету, на якій є таке саме життя, як на нашій планеті?

Хлопчик 2. Ні, але це ще нічого не означає. Причім тут казка?

Дівчинка 1. Казка вже те, що ми з тобою з’явилися на цей світ, щоб жити. Казкою є те, що поблизу в цілому Космосі немає такого життя, як на Землі. Казкою є й те, що світ наш такий розмаїтий і цікавий. Десь там, у далекому Космосі, може, і є ще «розумне» життя...

Дівчинка 2. Але ті розумні істоти у найкращих своїх казках, мабуть, ніколи не вигадають нічого подібного, як є на нашій планеті!

Хлопчик 1. Поглянь на наше довкілля. Яке це диво! Тут усе росте, цвіте, співає, розмовляє своєю мовою, відчуває... Це і є казка. Просто, вчися прислухатися, придивлятися...

Дівчинка 1. І вчися на все дивитися з цікавістю, не будь байдужим, і тоді перед тобою відкриється справжня казка...

Хлопчик 2. Поясніть, у чому ви бачите казку.

Дівчинка 1. Добре. На Землі є п’ять велетнів-чарівників. Чи відомо тобі щось про них?

Хлопчик 2. Нема ніяких велетнів та ще й чарівників. Вигадали шось і голову мені морочите!

Хлопчик 1. Є ці велетні-чарівники, і ти без них жодної миті не обходишся, але не знаєш, хто вони! Чи, може, я помиляюся?

Хлопчик 2. Дай подумати... Може, знаю...

Дівчинка 1. Думай, думай! Можливо, і пригадаєш. Але вже тепліше, тепліше... Адже ти погодився, що вони є? Це вже прогрес!

Дівчинка 2. Допомогти тобі? Це ті велетні-чарівники, без яких ніхто і ніщо у світі не може обійтися. Подумав? Хочеш загадку? Куди ступиш — всюди маєш, хоч не бачиш, а вживаєш.

Хлопчик 2. Це, мабуть, повітря... Точно — це повітря. Не знаю тільки я, де ви бачите велетнів. Я їх не бачу. Ще без тепла ніхто не може жити, та це ж ніякий не велетень і не чарівник. Я знаю, що ніхто не може обійтися без повітря, але це також не велетень і не чарівник, просто повітря...

Хлопчик 1. Молодець, ти дуже розумний, усе знаєш. Але дивишся на світ якось по-дорослому. А поглянь на довкілля з цікавістю, з уявою і зрозумієш, у якій ми казці живемо.

Дівчинка 1. А які ще є велетні-чарівники? Відгадай загадку. Усі його люблять, всі його чекають. А хто подивиться, кожен скривиться!

Хлопчик 2. Відчепіться від мене! Це сонце! Але ж це не велетні і не чарівники. Я знаю, що ще без води жити не можна і без сонця, але це не велетні і не чарівники. Це, це...

Хлопчик 1. Правильно! Без сонця, без води і без повітря не може ніхто і ніщо жити. І це справді — велетні і чарівники, чи не так? Ти і сам знаєш, яке велике Сонце і яка велика Земля. А Повітря також велетень, бо воно обіймає усю Землю, заходить у кожну шпаринку, в кожну клітинку.

Дівчинка 2. І Вода — велетень, бо займає дві третини поверхні планети.

Дівчинка 1. Отже, ти назвав чотирьох велетнів-чарівників, а п’ятий велетень, де?

Хлопчик 2. А хто ж іще? Цікаво. Що ви ще вигадали? Ну, це ж тепло...

Дівчинка 1. Ні! Тепло ти назвав — це Сонце дає тепло.

Хлопчик 2. Це світло!

Дівчинка 1. Світло також дає Сонце. Хто п’ятий?

Хлопчик 2. Здаюся. Кажіть самі, казкарі-вигадники.

Хлопчик 1. Здаєшся? Це Любов!

Хлопчик 2. Овва! Більше нічого не придумали? Як це без любові не можна жити? Ха-ха-ха! Сміхота та й годі. З вами не занудьгуєш, ну й вигадники. До чого дійшли. У звичайнісіньких речах побачили казку, диво... Більше читати треба наукової літератури, там знайдете всьому пояснення. А то казка, казка... Яка тут казка? Це наука!

Дівчинка 2. Помовч хвилинку, поміркуй. Наука наукою, ніхто ж не заперечує, але в усьому цьому стільки казки, стільки дива... От уяви хоч на секундочку, що один із цих чарівників раптом зник, що б сталося з нами і нашим довкіллям?

Хлопчик 1. Що б зарадила наука, якби зникли Сонце, Вода, Повітря чи сама Земля? Тому і треба часом думати, що це чарівна казка, де все можливе.

Дівчинка 1. От якби ці велетні-чарівники стали звичайними людьми, то вони б тебе переконали, що наше довкілля — це казка, у якій є місце для всього: і для науки, і для фантазії, і для любові, і для казки...

Хлопчик 2. То нехай вони стануть людьми і переконають мене, що життя на Землі — це казка. Ви ж у це вірите? Якщо це казка, то нехай так і буде! Нехай усе стане казкою!

Грає музика і на сцену виходять чарівники: Сонце, Земля, Вода, Повітря, Любов. Вони кружляють у танці. Музика закінчується і казкові герої звертаються до дітей і називають кожен себе: «Я — Сонце! Я — Земля! Я — Повітря! Я — Вода! Я — Любов!»

Дівчинка 1. Ну, що? От і казка до нас завітала. Бачиш? Мрії збуваються. Вони тепер доведуть, що живемо ми в казці. І життя наше — це найпрекрасніша казка з усіх казок!

Сонце

Я — Сонце, велетень, зоря, світило!
Тримаю всі планети — ось в чім річ.
Я Землю всю проміннячком зігріло,
Й коли свічу — є день, як ні — то ніч.
Без світла і тепла життя б не стало,
Без Сонця — холод, пустка і пітьма.
Хіба, мій хлопчику, тобі замало?
Без Сонечка — цього всього нема!
Усе життя — це казка безкінечна,
Де, як у казці, є добро і зло,
Довкілля чарівне, любов сердечна,
Хіба б без Сонечка це все було?

Хлопчик 2. І справді, не було б нічого, я про це читав. Сонце дає тепло, світло, життя рослинам і тваринам. Може, й справді наше життя — це казка?

Сонце. Я — велетеньська розжарена куля, що має величезну масу. З неї можна було б зробити 330 тисяч таких планет, як Земля. А хто знає, яка відстань від Землі до Сонця?

Дівчинка 3. Я знаю! 150 мільйонів кілометрів! Це дуже багато! Але коли так далеко, то чому буває дуже спекотне літо?

Сонце. Справді, це далеко, а спекотно буває тому, що Сонце дуже велике і розжарене до неймовірно високої температури, аж до 15 мільйонів градусів всередині, а на поверхні 6000 градусів! Тому своїми променями воно добре прогріває твою планету. А ще сонце тримає всі планети і це називається — Сонячна система. А скільки планет у Сонячній системі?

Хлопчик 3. Я знаю. Навколо Сонця обертається 8 великих планет: Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун та п’ять карликових: Церера, Плутон, Хаумеа, Макемаке, Ерида. І я ще знаю, що Сонце — це джерело енергії і життя на нашій планеті. Воно згоряє і поступово зменшується в об’ємі.

Сонце. А я ще хочу, щоб для Сонечка діти заспівали пісеньку, бо люди люблять його і про нього пісні складають.

Діти виконують пісню про Сонце.

Дівчинка 4. А я хочу сказати, що завжди усім приємно, коли у довкіллі панує гармонія: світить сонце, росте травичка, цвітуть квіти, літають метелики та джмелики, а влітку в річці, в озері чи в морі можна купатися, загоряти, бо сонечко посилає нам життєдайні промінці, а наша шкіра засмагає, в організмі утворюється вітамін D. Ми робимося здоровішими, активнішими. Як же я люблю весну, літо! І осінь та зиму люблю також, але літо — найбільше!

Дівчинка 5. Сонце — це чудово! Але не забувайте, діти, що його промені можуть спричинити опіки, що дуже небезпечно! Тому влітку засмагайте поступово, на голову одягайте панамку. Бо Сонце має дуже велику силу! Врахуйте це!

Дівчинка 6. А я вірш розкажу про Сонце.

Ось сонечко з’явилося над світом,
І стало видно, тепло — скрізь краса!
Все заквітчалось зеленню та цвітом,
На травах срібно виграє роса.
З’явилось сонечко, і все живе радіє,
І ніжиться в приємному теплі.
А Сонце промінці гарячі сіє,
І стало весело і радісно Землі.
Земля співає і радіють люди,
Рослини, звірі і пташки малі.
Як Сонце є, тепло і світло буде.
Життя цвістиме на усій Землі.
Тепло і світло. Як без цього жити?
Без світла і тепла життя нема.
І доки буде Сонечко світити,
Мине нас холод і страшна пітьма.

Земля

А я — Земля! Чому ж я не казкова?
Усе життя — це казка чарівна!
Дивись, дитя, ось квіточка чудова,
А тут є інша, ось іще одна.
А ось жучок заліз собі на зілля,
У небі пташка пісеньку співа.
Навколо тебе чарівне довкілля,
Бо ж я планета гарна і жива.
Це я — Земля! А як без мене жити?
Усе б живе пропало назавжди.
У космосі вам добре всім летіти.
І поки є Земля — нема біди.

Хлопчик 2. Земля — це наш космічний дім, планета, на якій ми живемо. Ми всі — космонавти, обертаємося на своїй планеті навколо Сонця, летимо разом з нею у Космосі з величезною швидкістю. Але не відчуваємо польоту, хіба це не казка?

Земля.Правильно! Ми всі — Сонце і планети — летимо у космічному просторі. Земля — третя планета Сонячної системи. І для людей — велетень, бо ж у діаметрі має довжину 12 тисяч 756 км, а довжина по екватору становить 40 тисяч км. Ось який велетень! Та й чарівник неабиякий! Адже на жодній іншій планеті Сонячної системи немає такого чарівного і дивного життя! Та ще й життя розумного! А на Землі воно є! І тримає Земля на своїх просторах усіх людей, тварин і рослини.

Хлопчик 4. Земля обертається навколо Сонця, і тому відбувається зміна пір року: весна, літо, осінь і зима. Все у природі змінюється і це також схоже на казку. Земля — велетень і чарівник, але її нам треба берегти, бережно до неї ставитися, бо це наш дім! А в домі треба, щоб було чисто і затишно. Для цього необхідно прибирати сміття, не викидати відходи, де прийдеться, насадити дерев і квітів, берегти її природні ресурси і любити її. Ми — земляни. І Земля — наш рідний дім.

Земля. Правильно міркуєте, діти. А я знаю, що ви любите Землю і співаєте про це у своїх піснях.

Діти виконують пісню про Землю.

Дівчинка 7. А я розкажу вірш про Землю.

Земля — планета голуба й красива,
І для усіх землян — великий дім,
В якому стільки казки, стільки дива,
І ми повинні мирно жити в нім.
Земля — космічна чарівна перлина,
Де е життя, це диво-дивина!
Де є рослини, звірі і людина,
Й така планета в Космосі одна.
Можливо, є ще й інші, десь далеко,
Нам поки не дізнатися про них.
А на Землі весна! Летить лелека...
І стільки звуків радісних, живих!
А тут краса і стільки казки всюди,
А на Землі усе цвіте, бурлить...
Тут розум є, живуть розумні люди,
А вся планета в Космосі летить.
Планета всіх несе в космічні далі.
Куди? Куди? Куди Земля летить?
Ми космонавти всі, що ж буде далі?
Як же цікаво в цьому світі жить!

Дівчинка 8. А ми, діти Землі, вміємо співати і танцювати! І сьогодні затанцюємо свій танець. Хай Земля відчує наш ритм життя! (Діти виконують танець.)

Під музику виходить Повітря.

Повітря

А я — Повітря! Землю обіймаю.
Усю планету! Я повсюди є!
Усе живе я киснем напуваю,
А кисень всім-усім життя дає.
Без мене і хвилинки не прожити
Ні в небі, ні на суші, ні в воді.
Не міг би і комарик полетіти,
Живе все опинилося б в біді.
Хоч я невидиме, та всім потрібне.
Даю життя, тому я чарівне.
Я велетенське і газоподібне.
Рукою ж не відчуєш ти мене.

І ти не відчуваєш повітря, коли сидиш, лежиш чи стоїш. Але коли швидко їдеш у машині і висунеш руку з вікна, то відразу відчуєш тиск. Я невидимий газ, без кольору, без запаху і без смаку. Повітрям насичене усе-усе на Землі.

Хлопчик 5. І якби раптом зникло повітря, то сталася б катастрофа: через кілька секунд вода на Землі закипіла б і випарувалася, а Сонце спалило б усе живе. Повітря складається з кисню і азоту, а останніх газів майже у 100 разів менше. Воно дає життя всьому та ще й захищає нашу планету від палючих і шкідливих променів Сонця.

Дівчинка 9. А я вірш про Повітря прочитаю.

Повітря і не видно, і не чути,
Але без нього нам не обійтись,
Не можна ні хвилиночки пробути.
Ось ти навколо себе подивись.
Все дихає: листочок і травичка,
Метелик, що над квіткою летить.
І дише рибка й рак, і дише річка...
Повітря треба кожному, щоб жить.
А он несуть вітри хмаринку білу,
Щоб дощик на поля й ліси пролить.
А он у небо пташка полетіла,
А без повітря як вона злетить?
Повітря — це велике диво, діти.
І все життя — це казка чарівна.
І кожній миті треба нам радіти,
Земля казкова і у нас одна.

Дівчинка 10. А ще повітря має масу і неабияку! На дорослу людину воно тисне масою 12—15 тонн, а на долоню — 150 кг. Уявляєте? Але ми не відчуваємо цього тиску, бо в кожному організмі є свій внутрішній тиск і це зрівноважується.

Дівчинка 7. А погляньте вгору! Бачите, яке блакитне небо? Справді гарно, мов у казці. І чим чистіше повітря, тим воно блакитніше. Але в повітрі є чимало пилу, водяної пари. І тоді небо блідне, стає білуватого кольору. Щоб рости здоровими, нам треба чисте повітря, насичене киснем та ароматом квітів і трав. Треба, щоб у повітря не викидався дим і різні виробничі відходи, не можна палити листя восени, бо дим цей згубно діє на здоров’я людини, не можна довго сидіти в закритому приміщенні, коли там багато людей. Тому і в класі частіше відчиняйте кватирки, щоб дихати свіжим повітрям і бути здоровим.

Дитина 1

А я не можу дихати від смогу,
Над нашим містом він давно висить.
А від машин не вийдеш на дорогу
Скажіть мені, як далі дітям жить?

Дитина 2

Ще від пожеж усі ліси палають,
І пташка задихнулася, і звір.
Від цього диму й люди всі страждають.
Ми теж загинуть можемо, повір!

Хлопчик 6. Без повітря ми не можемо прожити і кількох хвилин, а від забрудненого повітря хворіють в першу чергу діти. Тому за чистотою повітря треба постійно стежити. Насаджувати дерева і квіти, бо ж давно відомо, що ліс — це легені планети. Тому давайте насаджувати щовесни молоді деревця, прикрашати землю квітами, щоб було чисте і здорове повітря.

Діти виконують пісню про довкілля.

Вода

А я — Вода! Я на планеті всюди!
Життя буяє, доки є вода.
Живуть рослини і тварини, й люди.
А зникну я — прийде до всіх біда.
Засохне ліс, загинуть море й річка.
Пустеля стане всюди й суховій.
Без кольору і без смаку водичка,
А сила велетня в воді святій.
Як є вода, то й казка оживає.
Зелена вся планета і жива.
Росте травичка, квітка зацвітає.
Це справжній чарівник, а не слова.

Дівчинка 5. Так, без води немає життя. Це великий чарівник. Людина і більшість тварин складаються на дві третіх з води, а деякі рослини — на чотири п’ятих. Води на Землі є багато. Адже вона становить дві третини від усієї поверхні планети, а решта — суша. Вся вода на планеті складає Світовий океан. Вода може перебувати у трьох станах: рідкому, твердому (лід) і газоподібному (водяна пара). Пара піднімається вгору, де збирається у хмари і охолоджується, перетворюючись у маленькі краплини, що під дією земного тяжіння падають у вигляді дощу, снігу (кристалики води), граду. Так вода здійснює кругообіг у природі. Тому загальна кількість води на планеті однакова.

Дівчинка 1. Вода потрібна всім людям, тваринам і рослинам. Без неї не можна довго прожити. Але треба, щоб вода була чистою, придатною для пиття. Адже у воді розчиняються всі солі, тверді речовини і навіть газ. Тому воду в довкіллі треба берегти. А як?

Хлопчик 7. Треба садити на берегах річок і озер дерева: вербу, тополю, горобину. Дерева своїм корінням очищають воду, роблять придатною для вживання. А ще ліси треба насаджувати, розчищати підземні джерельця і малі струмочки, які свої води несуть у великі ріки і моря. Хоча в морях і океанах є багато води, але пити її не можна, бо вона солона. Тому прісну воду треба берегти від забруднення, щоб люди були здорові.

Вода. Ви молодці, знаєте, що воду треба берегти від забруднення, а чиста вода врятує довкілля від вимирання. А насадження дерев — це велика і добра справа. Тому треба всім взятися за цю справу і щовесни насаджувати деревця і квіти. А ще не можна розорювати береги річок і озер, щоб з опадами у водойми не потрапляли різні шкідливі речовини. А тепер і пісню час послухати.

Діти виконують пісню про воду.

Дівчинка 3. А я вірш про воду розкажу.

І вода — це справжнє диво!
Як прожити без води?
З нею ми завжди щасливі,
З нею в нас нема біди.
Є вода — ростуть рослини:
Ліс, сади, рясні поля.
Це чудово для людини,
І радіє вся Земля.
Плавають в водичці діти,
Риби у воді живуть.
Розцвітають в лузі квіти,
І рясні дощі ідуть.
Кругообіг повсякчасно
На Землі вода веде.
Тож з водою всім прекрасно,
І біди нема ніде!

Ігри: «Хто швидше вип’є водичку з пляшки», «Хто швидше перенесе водичку ложкою з однієї ємності в іншу, не проливши».

Учень. Час вам загадку загадати.

Є на Землі вона в усьому.
Он в небі хмаркою летить.
Дає життя всьому живому.
А от без неї нам не жить. (Вода)

Любов

Це я — Любов! А як без мене жити?
З любові починається життя.
Прийшли ми в світ радіти і любити.
Без неї в нас немає, майбуття.
Любов підносить всіх і окриляє,
Запалює серця вогнем святим.
І серце, де така любов палає,
Стає мудрішим, добрим і ясним.
Любов усім нам душі зігріває,
І робить нас щирішими людьми.
І хай любов, як квітка, розцвітає.
Бо ж люди справжні, а не зомбі ми.

Дівчинка 11. Ну що б, здавалося, любов? А без неї людина аж ніяк не може обійтися. Коли людину не люблять, їй боляче, а коли не любить вона — боляче всім, бо з такої людини нічого доброго не виросте. Любов — це велика сила, що людину робить мудрішою, добрішою, чуйною, щирою і щедрою. Любов — це найвище почуття. Всі ми любимо маму і тата, вчительку і своїх друзів та родичів, а вони люблять кожного з нас, віддають нам своє тепло і ласку, зігрівають своєю любов’ю. А от коли б зникла Любов, ми б усі стали чужі один одному, наші серця переповнилися б ненавистю і злобою, а це дуже страшно. Тому бережіть і плекайте любов у своєму серці, щоб бути світлими і чистими, добрими і щирими.

Хлопчик 8. А я вірш про любов прочитаю.

Любов — це радість, щастя, диво.
Любов — найвище почуття.
З любов’ю ти живеш щасливо
І радісне твоє життя.
І хай любов в серцях палає,
В серцях людських й на схилі літ.
Нехай ніколи не згасає,
А зігріває цілий світ.

Виходять Сонце, Земля, Повітря, Вода, Любов і беруться за руки.

Сонце

Я — Сонце! Я освітлюю і грію,
Я в Сонячній системі — головне.
Даю життя, а людям ще й надію.
Всі люблять і чекають всі мене!

Земля

А я — Земля! Я для землян — колиска.
Несу усіх в космічне майбуття.
І хоч планет круг сонця ціла низка,
Та я одна, що всім дала життя!

Повітря

Я — чарівник, Повітря! Як без мене?
Я є в усьому і живу для всіх!
Людина, звір і листячко зелене...
Хто без повітря обійтися б зміг?

Вода

А я — Вода! Таке велике диво!
І в цьому світі також головне!
Бо ж без водички жити неможливо...
Тому цінуйте й бережіть мене.

Любов

А я — Любов! Всіх почуттів перлина!
Без мене не прожити на Землі.
Любов святу несе в собі людина.
І люблять всі: великі і малі!

Усі разом

Ми — диво, велетні-чарівники.
Ми казка, у якій живете ви всі!
І саме життя — це чарівна казка!

Учитель. Ось ми і познайомилися з п’ятьма велетнями-чарівниками у нашому довкіллі. Це — Сонце, Земля, Повітря, Вода і Любов. І коли кожен з вас буде знати про них ще більше, берегтиме і турбуватиметься про них, то наше довкілля стане чистим і гарним, придатним для життя, а наша планета буде справді затишною і чистою, найкращим місцем для людей. Усі ми залежимо від них, цих велетнів-чарівників, бо без них нам не прожити і миті. Тож скажіть, чи не казка наше життя? І все це чарівне довкілля, і всіх людей нам треба любити і берегти, щоб жити у гарній казці. (Діти виконують пісню про довкілля.)

Відгуки

Social comments Cackle