Дівочий віночок
Свято про українські традиції

Мета: розширювати уявлення учнів про традиції та звичаї українського народу; виховувати бажання дотримуватися їх; розвивати пізнавальні інтереси.

Обладнання: прислів’я та приказки, вишиті рушники, серветки, віночки, квіти, якими прикрашена сцена і зала, де відбувається свято.

Прислів’я: Гни дерево, доки молоде, учи дітей, доки малі. Найбільше багатство — здоров’я. Голкою криниці не викопаєш. Краса — до вінця, а розум — до кінця. Як батьки дітей традицій не навчають, то вовкулаків мають.

Учитель

Які в народу звичаї крилаті,
Який багатий наш духовний світ!
Традиції живуть у кожній хаті
І їх вивчають діти з юних літ.
Щоб українцями по світу крокувати,
Й на цій землі прожити недарма.
І щоб ніхто не зміг нам дорікати,
Що в нас коріння власного нема.
Традиції ніколи не вмирали,
Їх українці свято берегли.
А в світлий час їх з пам’яті дістали
І, наче стяг, в майбутнє понесли.

Ведуча

Моя земля! Чарівна Україна!
Ти мила серцю й дорога мені.
Ти рідна ненька, я — твоя дитина!
В мені твої традиції й пісні.
Оті, що здавна всюди прижилися,
І стали необхідні й чарівні.
Вони з моїм єством давно злилися...
Веселі часом, іноді сумні.
А я росту і хочу більше знати,
Про наш народ, його життя-буття.
Тож хочеться усе мені пізнати,
Щоб не пішло ніщо у небуття.

Ведучий

Це, як повітря, треба для дитини,
Бо тут мій рід, тут народився я.
Я справжній син своєї Батьківщини,
Бо ж українець маю я ім’я.
Я — українець і для мене свято
Усе, що рідне для батьків й дідів.
Традицій в Україні є багато,
І я б усі їх вивчити хотів.
Бо в них життя, історія народу,
Душа дитинна, що в словах живе.
І вічне прагнення отримати свободу,
І щира пісня в небесах пливе.

Ведуча. За вікном уже пізня осінь, майже зима, але зараз перенесемося у чарівне літо, заквітчане польовими квітами, білими ромашками, синіми волошками у житі, червоними маками, голубими незабудками...

Ведучий. Нехай наше свято нагадає кожному з нас чарівну пору цвітіння українських полів, прохолодний ставок, над яким схилилися старезні верби, красуються біля самої водички кущики калини, а над шляхом височіють темно зелені тополі, на яких змостили гнізда лелеки, улюблені птахи нашого народу.

Ведуча. Бо хто ж, як не вони, білі лелеки, приносять навесні у родини немовлят! І збільшується українська сім’я, і народжується більше колискових пісень, і до людей приходить щастя...

Ведучий. Підросте в сім’ї дівчатко і побіжить на квітучий луг, щоб з чарівних квіточок — маків та ромашок, ромен-зілля та волошок — сплести собі дивовижний віночок. Адже стільки дивини і чарів у тих віночках, стільки неповторної краси і радості!

Ведуча. Тому сьогодні ми і звернемось до традиції всіх україночок — плести віночки. Бо всім нашим дівчаткам уже змалку притаманне відчуття краси. Український віночок. Сьогодні ми про нього дізнаємося більше.

Ведучий. Хай кожна дівчинка в Україні знає, що вінок — це давня українська традиція, яка прийшла з глибини віків. Віночок завжди був окрасою голівок дівчат, і кожна виплітала його так майстерно, щоб він був їй до лиця і підкреслював вроду.

Ведуча. Віночки. А скільки є їх різних за значенням і виготовленням... Віночок — це чарівний оберіг для молодих дівчат, який підкреслював їхню вроду і юність; це весільний віночок на голові молодої, який означає її незайманість і чистоту; це лавровий вінок, яким нагороджували переможців, це... Та хіба всі їх перерахуєш зараз?

Ведучий. Тож поведемо ми сьогодні вас у чарівну казку, де перемагає добро і любов. Через казку ми розкриємо одну з традицій нашого народу і розкажемо більше про дівочий вінок.

Діти виконують пісню на вибір учителя.

На сцені дерева і квіти, верба, калина, травичка... Серед цього стоять дівчатка в костюмах квітів. Лине музика, дівчатка починають танцювати. Тут налітає Вітрище, все гне. Дівчатка-Квіти присідають, а Вітер їх накриває сірими простирадлами.

Вітер

Вітрисько-вітер я! Усе ламаю!
Я хмари вам на землю посилаю.
А з ними дощ, а часом сильні зливи,
Я дужий вітер, а тому щасливий.
Лечу над лісом і над морем, і над гаєм.
Улітку так частенько тут буває!
Я кольори затьмарю, квіти поламаю,
І діти не прийдуть сюди уже, я знаю.
Все стало сірим, все довкіл змарніло.
За мить одну — зробив велике діло!
Тепер іду собі відпочивати,
Нема чого вже тут мені ламати.

Виходить під завивання вітру (у записі). Лунає музика. На сцену виходять дві Хмарки. Вони «пливуть» то туди, то сюди.

1 хмарка

Я Хмарка, що прийшла здалеку.
Зронила дощик я на квіти, на лелеку.
І зараз я легка й біленька стала,
Бо крапельок в мені вже зовсім мало.

2 хмарка

І я уже прозора і легенька,
Така ж, як ти, маленька і біленька.
Та все ж на місці я оцім літаю,
Проміння світлого на землю не пускаю.

1 хмарка

Давай не пустимо ми Променя ясного,
Нам добре двом у небі і без нього.
Хоч швидко як від сонечка несеться,
Одначе через нас він не проб’ється.

2 хмарка

Давай розважимось, пограємося трішки.
Нехай зламає спис і гострі ріжки.
Не випустимо світло-промінця.
Стояти будеш ти за нами без кінця!

На сцену виходить Промінчик сонця. Він намагається пройти повз Хмарки, але вони його не пускають наперед.

Промінчик сонця

Гей, Хмарки, Хмарки, зараз же спиніться,
Для Променя ясного розступіться,
На землю я несу тепло і світло,
Щоб знову все засяяло, розквітло!
Дорогу дайте Промінцю ясному,
Щоб світлові проникнути живому!
Хай кольори живуть, і сонце сяє,
І хай усе довкола розцвітає!

Хмарки розступаються і «відпливають», а Промінець виходить вперед.

Не треба сірого тут кольору, не треба,
Нам треба ясне сонце, синє небо!
Хай оживуть, розкриються всі квіти,
Щоб любі діточки могли радіти.

Промінець знімає з дівчаток-Квітів сірі простирадла, вони піднімаються, встають, до них виходять дівчатка з квітами в руках, утворюють заквітчаний луг. Починають знову танцювати, музика стихає і вони зупиняються. На сцену вибігають хлопчики в українському вбранні з глиняними свищиками, дудочками. Вони свистять, грають, стають в коло і починають танцювати та співати разом з дівчатками-Квітами. Після пісні й танцю Квіти виходять.

Діти виконують пісню і танець на вибір учителя.

1 хлопчик

Дощик лив і вітер гув —
Вийти неможливо.
Я тоді у хаті був,
Ну, а зараз — диво!

2 хлопчик

Хмари чорні відійшли,
Зразу посвітліло.
Квіти знову розцвіли.
Зовсім інше діло!

3 хлопчик

От дівчата як прийдуть
По в’юнкій стежині.
То собі вінки сплетуть
З квітів на калині.

4 хлопчик

Квіточки з дощу й роси
Кольорами грають.
А дівчата для краси
Ті вінки сплітають.

5 хлопчик

От сплете дівча вінця —
Це насправді — диво.
Бо віночок до лиця
Й дівчині — красиво.

6 хлопчик

Ми співаємо між квіт
В лузі чарівному,
Бо чарівний, дивний світ
Й стільки щастя в ньому!

7 хлопчик

А тепер пограємось,
Квачика спіймаємо.
Потім заховаємось
Й дівчат налякаємо.

Усі. Давайте гратися! Давайте!

Діти грають гру на вибір учителя.

Всі граються, бігають, свистять на свищиках, а потім ховаються за деревами. Виходять дівчата з піснею «Подоляночка». Хлопці вискакують із схованок, лякають дівчат. Ті лякаються, пищать, збиваються до гурту

1 дівчинка

Ну, вас, хлопці, налякали,
А ми гарно так співали!
От за це ми вас накажемо,
Зловимо й пов’яжемо!

Бігають за хлопцями і намагаються зловити.

2 дівчинка

Ну, набігалися всі. Можна й відпочити.
Я піду нарву квіток, щоб вінок зробити.

Дівчата. І я! Я також!

8 хлопчик

Так і знав, що квіточки підуть зразу рвати.
Потім сядуть і вінки будуть виплітати.

Вертаються дівчата, розсаджуються і починають плести вінки.

1 хлопчик. Дівчата, а нащо ви віночки завжди плетете?

3 дівчинка

Бо віночок — оберіг,
Це усякий знає.
Він від чорних сил поміг
Й зараз помагає.

4 дівчинка. А хочете, я вам розкажу дещо про віночок?

Усі. Хочемо, розказуй.

4 дівчинка. Ну, тоді слухайте. З давніх часів українські дівчата любили прикрашати себе віночками, бо це дуже гарно. Кожну дівочу голівку віночок не тільки прикрашає, пасує їй до лиця, підкреслює її гарні очі, але й захищає від нечистої сили. Вінки пасують тільки до свіжості, тільки молодим дівчатам, як оздоба і свідоцтво дівочості. А заміжні жінки і старі бабусі ніколи не одягали на голову вінків — це заборонено.

5 дівчинка. Свята правда. Це стосується не тільки українців, а й усіх слов’ян. Бо колись, ще в 977 році, чехи підняли ціле повстання проти своєї княгині Дубравки тільки тому, що вона, будучи старою, відважилась на свою голову покласти дівочий вінок. Отже, і для княгині не було винятку з правила. Цього і в Україні завжди дотримуються, це стало традицією. Тільки дівчина має право накладати на голову віночок.

6 дівчинка. Колись віночок з живих квітів захищав дівчину від напасників. Народ вірив, що дівчина, маючи на голові віночок, володіє чарами, якими вона могла навіть покарати напасника. Ще віночок захищав дівчину від «лихого ока» і від нечистої сили. А щоб посилити захисну силу вінка, дівчата поміж квіт непомітно вплітали часник, полин, любисток — зілля, яке саме по собі має чарівну і захисну силу проти всякого «чортовиння».

7 дівчинка. Ага, я знаю, що перед деякими літніми святами дівчата цілий тиждень не скидали віночка, щоб захистити себе від нечистого. Це на Зеленому тижні, в ніч на Івана Купала. Бо в цей час, за народними віруваннями, бродять тіні мерців, бігають мавки, з води на берег виходять русалки, ну, словом, усяка чортівня, щоб зашкодити дівчатам. Тому дівчата оберігають себе віночком.

8 дівчинка. Існує така «бувальщина» на Поділлі, що в ніч перед святом Івана Купала найбільшу силу має «тоя». Це такий вінок з травою тоя, що означає — борець. От одна дівчина в купальську ніч пішла по ягоди до лісу. Там вона зустріла парубка. Молодий, гарний — він став до неї залицятися. Жартував, сміявся, а потім попросив зняти віночка, віддати йому та стати його нареченою. Дівчина теж сміялася, жартувала і його слова прийняла за жарт, а тому скинула віночка і подала парубкові. Та як тільки це зробила, нею вмить заволоділа «нечиста сила», бо під виглядом парубка був сам дідько.

4 дівчинка. Я ще одну легенду знаю про віночок з тирлича і тої. Ці трави мають чудодійну силу і оберігають від нечистої сили дівчину. От в одну дівчину закохався сам чорт і ходив до неї кожного вечора в образі парубка. Та вирішив, зрештою, забрати її до себе. А мати, готуючи дочку до від’їзду прикрасила її голівку віночком та вплела туди тирлич і тою. Коли чорт прийшов, то ніяк не міг підступитися до дівчини, бо тирлич і тоя не підпускали його близько. Тоді він став просити дівчину скинути з себе квіти. Дівчина, не розуміючи, що від неї хочуть, почала помаленько роздягатися, скидаючи з себе одна за одною всі речі, усе крім віночка. І так дотягла до тої пори, поки заспівали півні. Тоді чорт вилаявся і каже: «Якби не тирлич і не тоя, то дівчина була б моя». І враз щез, ніби й не було ніколи.

1 хлопчик. А чи не пора нам поспівати, бо щось я засидівся. Ну то що? Буде пісня?

Усі. Буде, буде! Давайте поспіваємо.

Діти виконують українську народну пісню.

2 хлопчик. Гарні легенди, я їх теж чув від своєї бабусі. Та це було колись давно. А які квіти вплітали у вінок, знаєте, дівчата?

1 дівчинка. Звичайно, знаємо. Це волошки, ромашки, багато маків, щоб вінок був красивий, любисток, полин, квіти калини, а восени і ягідки калини, вербові гілочки, чорнобривці, тирлич, тою та чарівні айстри. Адже кожна квіточка на цій землі — це не просто краса, а ще й велика природна сила, яка передається дівчині через віночок.

3 хлопчик. Ой, та яку ж силу має отака маленька квіточка, яку можна пальчиками зірвати? Таке скажеш!

2 дівчинка. О! Має силу квітка, ще й яку! Силу квіточці дає сама матінка-природа, щедро наділяє її ніжною красою і великою силою. Квіткою можна приворожити, причарувати, можна людину поставити на ноги, вилікувавши від важкої недуги, а можна і вбити.

4 хлопчик. А що, справді? Щось не віриться мені в це...

3 дівчинка. Ой ти, Хома невіруючий! Та ти придивися навіть до цих польових красивих квіточок і дізнаєшся про їхні чари. Давай покличемо до нас просту синеньку волошку і хай вона розкаже нам про себе.

Волошко синя польова,
У добрий, світлий час
Ти — квітка синя і жива,
Прийди, прийди до нас.

Заходить Волошка.

Волошка. А я вже тут. Волошка — чарівна рослина, яка допомагає людям бути здоровими.

Чарівна сила в простоті моїй.
Кохання символ, що в серцях буяє.
І колір в мене чистий, голубий.
Про мене і легенди дехто знає.

Я вам одну таку легенду розкажу. Колись давно покохали одне одного селянський син Василь і Русалка. їхнє кохання було світле і безмежне, але де б вони хотіли жити, ніяк не могли дійти згоди. Бо Василь вмовляв її жити серед земної краси, а Русалка кликала у синю глибінь озера. І от, коли Русалка зрозуміла, що не може вмовити свого Василя піти з ним у водну стихію, то перетворила юнака на цю дивну і незбагненну квітку — волошку, що кольором нагадує і синю воду, і небо, яке в ній відбивається. І тепер виходить Русалка з води та бродить житами. Там вона, мабуть, волошки збирає, які нагадують їй коханого Василя. Квітка волошка лікує людей від багатьох хвороб, вгамовує нестерпний біль, повертає втрачене здоров’я.

5 хлопчик. А ти всі квіти можеш сюди покликати? От би цікаво було...

3 дівчинка. Усі дівчатка, які носять віночки на голові, мають таємну силу і можуть викликати різні квіточки сюди.

5 хлопчик. Тоді хай прийде ромашка...

4 дівчинка

Ромашко мила, ти прийди до нас
І розкажи про себе, нам цікаво.
Я думаю, настав для тебе час,
Чарівна, ніжна квіточко білява.

На сцені з’являється Ромашка.

Ромашка

Я — символ ніжності і доброти,
А ще я лікувальну силу маю.
Наприклад, дуже застудився ти,
Хворобу я від тебе проганяю.
Цвіту з весни до самих холодів,
І радую серця я очком ніжним.
По Україні де б ти не ходив,
Я — за тобою цвітом білосніжним...

5 дівчинка

А я калину зараз погукаю,
Нехай про себе дітям розповість.
Про неї я уже багато знаю,
Бо в домі нашому вона почесний гість.

Заходить Калина.

Калина

Я символ краю отчого — калина!
Рослина ніжна — гарна і проста.
В мені любов і рідна Україна,
Її краса і щедрість, й доброта.
Я і сама взірець краси ще й ліки,
Допомагаю людям довго жить.
Я в Україні прижилась навіки,
І прагну людям душу звеселить.

6 дівчинка

Барвіночок покличу я хрещатий,
Бо він рослина гарна, загадкова.
Про себе може він, напевно, розказати,
Він є завжди, як треба нам обнова.

На сцену виходить Барвінок.

Барвінок

Барвінок — символ вічного життя,
З добра утворений — росту усюди.
Я кличу в небо, в світле майбуття,
І хочу, щоб летіли в небо люди.
Я символ стійкості і в холоди цвіту,
Під снігом навіть квітка не вгасає.
Я хочу, щоб земля була в цвіту,
Цей оберіг від зла застерігає.

7 дівчинка

Я мак покличу, щоб сюди прийшов,
Його дівчата у вінки вплітають.
Він кольори усі переборов,
Чарівні маки, як вогонь палають.

Виходить Мак.

Мак

Красуня-квітка — маківочка я,
Гаряча, ніжна — поле прикрашаю.
Моє насіння — макова сім’я
Та тим насінням вас не пригощаю,
В нім маю силу дику й грізну я,
Звести зі світу можу й отруїти.
Та квітка очі радує моя.
Я вам усім бажаю довго жити.

6 хлопчик. Отакої, я й не знав, що таку чарівну силу має звичайнісінький дівочий вінок. А воно глянь! У казку нас завели дівчата. Ще б пак! Квіти в дівочій подобі до нас приходили, розказали нам стільки всього цікавого! Ну, чим не казка? То може ще до нас хтось прийде? Ну, там прийде чи не прийде, а пісню заспівати можна. Бо що то за свято без пісні!

Діти виконують пісню про квіти.

7 хлопчик. А хто ще може прийти? Вже й так дивини стільки було, що й не збагнути!

8 дівчинка. А що вам цього ще мало? Можна ще додати дива у нашу казку. Я зараз, поверну свій віночок кілька разів і з’явиться до нас... прийде до нас...

8 хлопчик. Ну, хто ще там до нас прийде, кажи вже, не барися! Ой, справді хтось іде, наче марево біле. Хто це?

Усі. Хто це? (Схоплюються з місць.)

Русалка польова

Відгадайте! Не людина, та жива
Й на людину схожа.
Дім мій — поле, луг, трава...
Хто вгадати може?

Усі. Русалка....

Русалка

Так, з легенди я прийшла, що віки в народі.
Я завжди в полях жила, вільно на природі.
Я навідуюсь в казки і в оповідання.
До дітей я завжди йду радо, без вагання.
Я вам зла не причиню, нащо лоскотати?
Я на святечко прийшла й хочу вас спитати.
Що то за такі стрічки, що на вітрі в’ються?
До вінка прив’язані й гарні, аж сміються...

Усі

Сядь, Русалко, коло нас, ми тобі розкажемо,
І віночок сплетемо ще й стрічки прив’яжемо.

Русалка сідає коло дітей і дівчата плетуть вінок для неї. Хлопчики і Русалка подають їм квітки. Виходить дівчинка зі стрічками, роздає їх дівчаткам і розповідає.

Дівчинка. Посередині прив’яжемо коричневу стрічку — це символ землі-матінки, нашої годувальниці.

По обидва боки від неї — жовті стрічки — це символ сонечка нашого гарячого, яке всьому дає світло і тепло.

За ними йдуть зелені стрічки, бо це символ молодості і краси, спокою в природі.

За ними прив’язують сині стрічки — символ неба і води, ще вони додають людям сили і здоров’я.

За синіми прив’язують оранжеві стрічки, бо цей колір символізує наш святий хліб насущний.

Ще зав’язують у вінок дві фіолетові стрічки, як символ мудрості, бо треба в світ іти мудрою людиною.

А за ними — малинові, щоб щирими зростали дівчатка, адже вони сім’ї своєї годувальницями будуть.

Рожеву стрічку в’язали, щоб у кожної з них достаток був у домі.

І останніми були білі стрічки, але на кожній з них вишивали або малювали золотом чи сріблом сонце і місяць,

Вважалося, що стрічки захищали волосся від сторонніх очей і довжиною стрічки були для кожної дівчинки різні, бо вимірювалися довжиною волосся, щоб його сховати під ними.

7 дівчинка. А тепер ми даруємо тобі, Русалонько, наш віночок — дівочий оберіг на згадку про нашу зустріч у чарівній казці. Хай нагадує він тобі про нас, а ти будеш кожної весни брати з нього кольори і прикрашати нашу рідну землю чарівними квітами, щоб наша рідна Україна цвіла, немов у вінку. А люди ніколи не забували тисячолітніх традицій свого народу.

8 дівчинка. Щоб над рідною Україною понад ріками й озерами вставала кожного разу неповторна веселка з кольорів нашого віночка, яка б нагадувала всім людям, що ми живемо не просто на землі, а у чарівній казці, і що земля наша — дивовижна і неповторна Україна. Нам її треба берегти та любити без меж.

5 дівчинка. Русалонько, а тобі сподобалися наші віночки? Ми їх дуже любимо, бо кожній дівчинці спочатку мама плела віночок. Перший у три роки з незабудок, чорнобривців, барвінку й ромашки. Такий віночок мати сім днів купала в росі, а потім клала до скрині. А другий — у чотири рочки. Туди вже додавали безсмертник, листочки яблуні.

6 дівчинка. У шість років у вінок вплітали червоний мак. У сім років вінок плели з семи квітів та цвіту яблуні. Потім дівчинка вчилася плести собі віночки сама, пам’ятаючи про символи кольорів і квітів. Отак привчалися діти до народних традицій, щоб потім передати їх наступним поколінням.

Русалка

Я дякую вам, діти, дуже щиро
За подарунки й радість спілкування.
Бажаю всім тепла, любові й миру
І виконаю ваші всі бажання.
Я заквітчаю всі поля весною,
Щоб Україна вбралася квітками.
Волошки висію, ромашки, маки, тою,
Щоб люди всі раділи разом з нами.
Веселку через ріки перекину —
Хай барвами чарівними заграє.
Я заквітчаю нашу Україну,
Хай щира пісня весело лунає.

Ведуча

Ми ж будемо традиції вивчати,
Щоб прихилитись до землі душею.
Свою історію повинні діти знати
І гордо йти по світу разом з нею.

Ведучий

Традиції і звичаї народні
Ми вивчимо, щоб більше в світі знати.
Дізналися багато ми сьогодні,
Бо хочемо знання хороші мати.

Діти виконують пісню на вибір учителя.

Учитель

Щасливі ми, як є у нас родина,
Як є сім’я, а в ній любов, тепло.
В гармонії тоді зростатиме дитина,
І пам’ятатиме, що в серце залягло:
І ласку мамину, батьківське тверде слово.
І мудрість вікову, що тут живе.
Й традиції засвояться чудово,
І казки дух, що по кутках пливе.
Й легенди давні, на які багаті,
Піднімуть нас на дужому крилі.
А мрії чисті, світлі і крилаті
Нестимуть діток на шляхи землі:
Малих дівчаток в чарівних віночках,
Хлоп’ят, допитливих вже з юних літ...
Батьківське щастя — у синах і в дочках,
На цьому і стоїть наш білий світ.

☼ Подякувати автору ☼

картка Приватбанку

4149 6293 5206 2541

Красоткіна Надія Григорівна

Переказ з Приватбанк

Переказ з iPay.ua

Переказ з EasyPay

Переказ з Portmone

Переказ з Банк Південний

Відеозаписи у виконанні та за участі Надії Красоткіної.

Перегляньте усі відеозаписи на YouTube

Відеозаписи творів Надії Красоткіної у виконанні дітей та дорослих.

Перегляньте усі відеозаписи на YouTube