Здрастуй, осінь золота, урожайна і багата!
Сценарій свята урожаю для 1-го класу

Краса навколишнього світу дивує, чарує і заворожує людські серця з самого раннього дитинства. Ще зовсім маленькою дитина усміхається до квіточки, дивується, коли «квіточка» летить і це зветься — метеликом. А пташечка «розмовляє» до пташечки і незрозуміло, про що... Серце дитини розкрито для краси і добра. А тому його треба наповнити красою, щоб було мудрим і добрим. Щоб було щедрим і щирим. Щоб випромінювало світло і тепло.

А Земля — космічна перлина! На ній стільки краси! Кожна билинка — неповторна, кожна квіточка — неперевершений витвір природи, лише умій розгледіти, придивись, і ти відкриєш у ній — дивосвіт!

Україна багата чудовими краєвидами, бо все в нас є: гори і долини, ріки швидкі і повільні, потічки співучі й дзвінкі веселі струмочки, дзеркальна гладь озер, ліси дрімучі, поля квітучі і тепле море! А ще є діти, наші діти, яких треба вчити дивуватись, любити і леліяти цей неповторний і дивний світ.

Тому так багато приділяється уваги у початкових класах вивченню навколишнього світу. Розповіді, вірші, казки про природу на кожну пору року розвивають світогляд дитини, виховують в неї інтерес до вивчення природи; екскурсії вчать спостерігати, а все це разом — живить душу дитини, робить її небайдужою до всього живого, до казкового, чарівного світу, в якому ми живемо.

А як підсумок по кожній вивченій порі року у школі проводиться свято. Бо воно є результатом великої роботи, яку проробили діти, спостерігаючи, збираючи матеріал, вивчаючи вірші, пісні, казки і т. ін.

У першому класі, коли тільки почали вчитись, діти ще не можуть самостійно збирати матеріал, писати казки чи вірші (виняток — вундеркінди, але це трапляється дуже рідко), але вчаться спостерігати за природою, усно ознайомлюються з народною творчістю (через своїх учителів, батьків, членів родини), збирають природний матеріал, роблять букети, виготовляють різні вироби з природного матеріалу, з овочів і фруктів створюють казкових героїв і готують на свято виставку овочів і фруктів (звичайно, при допомозі батьків і вчителів).

Щоб згуртувати дитячий колектив, здружити батьків і дітей, бо їм же вчитися разом ще довго і довго, разом долати труднощі і радощі шкільного життя, у жовтні проводжу таке гарне дитяче свято — осені і врожаю.

Вчитель

От і жовтень стоїть на порозі,
Розфарбовує гарно ліси.
Щедра осінь давно у дорозі —
І добра принесла, і краси...

І красою нам очі милує,
Тішать серце рясні кольори...
І врожаєм хорошим дивує,
Усміхається сонцем згори.

Господарює жовтень по всій землі, одягає в казкове вбрання усе навколо: і сади, і ліси, і луки і гори. То щедрим сонечком засвітить, то холодом завіє, то небо засиніє невимовною красою, а то сірими хмарами укриється і давай кропити рясним дощем, холодним і нудним, а вітер зірветься і починає трясти з дерев золоту красу осені. А вранці — глянеш у вікно, а на траві і квітах — сива паморозь ночувала і приморозила чарівні й пишні жоржини. А в затінку холод сховався і сидить, чекає, доки сонечко зайде за хмарку, тоді він одразу і розіллється повсюди, щоб дошкулити всім.

А сонечко ходить все нижче та нижче. Може, воно притомилося за літо? Може, воно хоче відпочити і тому нема в нього сили світити так яскраво і гріти землю? Мабуть, так. Воно все частіше спочиває десь за хмарою і не показується. Від того сумно і холодно. Та ось, коли воно вийде на чисте небо і усміхнеться промінцями чарівно і ніжно — все відразу засміється у відповідь, спалахне клен яскравим полум’ям жовтого листя, зашелестить червонястий дуб своїми листочками до сонця радісно і щасливо. А квіти розправлять пелюсточки, простягнуть замерзлі гілочки-рученята до сонечка, зігріють і проспівають веселу пісеньку — славу сонцю.

От і жовтень, такий чарівний і неповторний; то яскравий, то похмурий, урожайний, казковий і грибний.

Сьогодні ми зібрались своїми родинами, щоб більше дізнатись про осінь, про урожай, що збирають восени, проспівати їй славу, бо це ж перша осінь у школі для вас, діти! І хай вона буде для вас щасливою, доброю і неповторною, щедрою на радість. І хай запам’ятається перше свято у школі і дітям, і батькам на довгі шкільні роки.

Бо ж, якщо молодик з’явився у жовтні в сонячну днину, на чистому небі, то цілий місяць буде сонячно і світло. А коли з перших днів у школі на личках цвістиме посмішка, то, значить, шкільні роки будуть щасливими.

Стук у двері.

Вчитель. А хто там? Хтось запізнився?

Заходить дівчинка, одягнена у костюм ОСЕНІ. Вона на святі — Золота Осінь.

Осінь. Це я! Золота Осінь. Ви про мене так гарно говорили, от я і завітала до вас! Та не з порожніми руками, а з гарними дарунками, які порадують і дорослих, і діточок!

В руках у Осені кошик красивий з горіхами, вона пригощає ними всіх.

Осінь. А зараз я вам розповім, за якими ознаками чекати гарної осені:

  • Грім у жовтні — малосніжна осінь.
  • Багато павутиння на бабине літо — осінь буде ясною, а зима морозною.
  • Якщо калина вже достигла, а зберігає зелене листя — осінь буде теплою.
  • Журавлі летять у вирій високо у небі — осінь буде теплою і довгою.
  • Якщо шпаки довго не відлітають — осінь буде сухою.
  • Влітку на деревах з’являється жовте листя — осінь буде рання і тепла.
  • Доки з вишні не спаде листя, скільки б снігу не випало — розтане.
  • Грім у вересні — тепла і довга осінь.

В осінній день, в чарівну пору
Ти в ліс притишений пройдись.
І підніми голівку вгору —
У сине небо подивись.

Воно таке бездонне й чисте —
Злетіти хочеться увись!
Безмежне, гарне, урочисте...
Поглянь в блакить і усміхнись!

На тлі блакитного простору
Дерева в золоті стоять.
То ж підніми голівку вгору —
Там гуси-лебеді летять!

Осінь. А про осінь ви мені і пісеньку заспіваєте, правда, діти?

Діти виконують пісню про осінь, за вибором учителя.

Осінь. Але осінь, діти, не завжди буває такою теплою і привітною, не завжди вона і суха. Це тому, що для землі і дощ потрібний, а для дерев і холоди, щоб вони встигли відпочити і приготуватися до наступної весни, ось тому часто на небо насувають сірі хмари, йде сумний, затяжний сірий-сірий дощ, тоді осінь втрачає кольори, стає теж сірою і сумною.

А щоб знати, коли такою буде осінь, я вам розкажу про ознаки холодної осені:

  • Рано замовкають сороки — буде рання осінь.
  • Ранній виліт птахів — холодна осінь.
  • Якщо достиглий овес знову зазеленів — осінь буде негожою.

Ось такі ознаки знає наш народ, та це ж не всі, бо є й інші, їх так багато, що всіх зразу і не запам’ятаєш, а поступово треба вчити. Але якою б вона не була, для вас осінь буде хороша, бо радує; людей хорошим урожаєм, добрим хлібом, картоплею, буряками, морквою, капустою і всім іншим. Я потрудилась у полі і на городі, в садах і у лісі, принесла хороші урожаї трудящим людям. Тим, хто любив працю, хто любив землю, буде що їсти взимку.

А зараз діти розкажуть вірші про осінь, бо ж вони, я знаю, вже багато встигли вивчити, бо вже школярі.

Осінь

А осінь вже постукала в вікно.
Чарівна осінь, сонячна і світла.
Ще гріє серце сонячне тепло,
Зелена барва на лугу не зникла.

Ще синє небо радістю цвіте
І хори коників співають стоголосо.
А вдень і не подумаєш про те,
Що вже в дворі стоїть красуня-осінь.

Цвітуть жоржини у моїм краю, —
Всі кольори ввібрали диво-квіти!
Земля ім віддає красу свою,
Та вже не довго їм палахкотіти...

Бо над вікном, ось, ластівок нема,
Лелеки в небі до тепла майнули.
Верба над річкою схилилася сумна,
Веселі літні дні давно минули.

2-га дитина

На землю осінь вже вступила,
Додолу листячко летить.
Гніздо лелече опустіло,
Тепер у ньому хмарка спить.

3-тя дитина. А я знаю про горобину.

Горобина уся червона,
Навіть листя червоне теж.
І висять перестиглі грона
У красі дивовижних пожеж.

Ніби все навкруги палає
І горить золотим вогнем.
Дуже гарно в гаю буває,
Коли сонце — осіннім днем!

4-та дитина

В лісі осінь. Так пахне грибами...
Жовте листя з берези летить.
Верби схилені над ставами.
У намисті калина стоїть.

Стало тихо. Пташок немає...
Відлетіли у теплий край.
Тільки білка вгорі стрибає
І шепочеться листячком гай.

А вітрець налетить, закружить
Жовте листя в танку смішнім.
В верховітті дубовім затужить
Й ненадовго затихне у нім.

5-та дитина

В синім небі срібні павутинки
Вітерцем гонимі, вдаль летять.
Діамантом росяні краплинки
На траві під сонечком блищать.

Бабине це літо відлітає
І теплінь за ним втіка туди.
Потім все в природі замовкає,
А за тим приходять холоди.

Я на тебе, осене, сердита,
Допустила ти таке дарма:
Є період бабиного літа,
А дідусевого літечка нема.

Осінь

Того літа не догнать, дитино,
Відлетіло в вирій, не вернуть...
Час летить нестримно і невпинно —
Серденьку малому не збагнуть...

Вчителька. Віршів, діти, ви багато знаєте, а зараз для гостей ми заспіваємо гарну пісню: Ой зелене жито, зелене. Вітаємо всіх на нашому святі, хай воно вас радує віршем і піснею, а також тим урожаєм, що зібрали люди, та нашою виставкою.

1-й учень

От і вітер гуляє на волі,
З жовтим листям кружляє танок,
а у нас перша осінь у школі —
Це буквар, друзі, клас і урок.

2-й учень

Ми сьогодні зійшлися на свято,
Щоб здружитись, як добра сім’я.
Свят, нам кажуть, ще буде багато,
Як пісень навесні в солов’я.

1-й учень

Але осінь у жовтому листі
В цьому році найкраща у нас.
Глянь: калина в червонім намисті
Завітала сьогодні у клас!

2-й учень

Вперше в школі ми світ пізнаємо
І традиції наші, й буття.
В Україні усі ми живемо
І будуєм щасливе життя.

Троє дітей: посередині дівчинка в українському вбранні, а по обидва боки хлопчики в українському одязі виходять з хлібом на вишитому рушникові. У дівчинки — хліб, а у хлопчиків начеплена в’язка бубликів, у руках кошички з фруктами. Діти читають вірш.

Дівчинка

Хліб наш насущний, будь в нас довіку
В кожній родині, на кожнім столі.
В трудну годину і в радість велику.
Сійся, родися на рідній землі!

1-й хлопчик

Хлібом ми радо гостей зустрічаєм,
На рушникові рясному несем.
Все найдорожче, що в серденьку маєм,
Радісно друзям своїм віддаєм.

2-й хлопчик

Ми ж українці, душею багаті.
Працею славен народ наш завжди.
Хочем, щоб хліб був у кожного в хаті
І не було в вас ніколи біди!

Хліб діти відносять до столу, де сидять гості, і вручають почесним гостям. А всі діти виконують пісню за вибором вчителя.

3-й учень

Щоб хліб в нас був і овочів чимало,
Всі вставали рано, на зорі.
Люди тяжко і старанно працювали.
Українці — справжні трударі!

4-й учень

А тепер вже можна відпочити,
Як зібрали гарний урожай.
Є пшениця, гречка, просо, жито,
Овочів і фруктів — через край!

5-й учень

Будуть всі і ситі, і багаті,
Буде скрізь лунати пісня й сміх.
Ну, а на сьогоднішньому святі
Ми гарнесенько розкажемо про всіх.

6-й учень

І про моркву й часничок зубатий,
Про цибулю, редьку й буряки,
Бо зійшлись усі на гарне свято
Гарбузові дружні свояки.

Виходить дівчинка, на голові у неї кокошник з намальованою морквою.

Морква

Я сама сиджу в коморі,
А коса моя надворі.
Ви вгадали — я морквина
І солодка, й незамінна.
Мене люблять всі малята,
Кролики та ще зайчата.
Мене варять і печуть,
Та й сиру мене гризуть.
Торт із мене смачний дуже,
Ось яка я морква, друже!
Я красива і чарівна —
Дуже-дуже вітамінна!

Виходять огірочки з кокошниками на голівках.

Огірочки

Ми зелені огірочки,
Дуже гарні й запашні!
Поскладали нас у бочки,
Та й солоні ми смачні!
Насолили нас багато,
Бо як землю вкриє сніг,
Щоб у будень і у свято
Кожен нас поїсти зміг!

Діти виконують українську народну пісню «Ой вийтеся, огірочки».

Квасоля

В нас білесенькі хустинки,
Ми — маленькі квасолинки.
Виростали у стручках,
А смачні у пирогах,
І у супчику, в борщі.
Покуштуйте нас мерщій!

Капуста

І таке, ото, бува:
В мене — лише голова.
Сто хустиночок на ній,
Полічити їх зумій!
Хочеш їсти голубці?
Познімай хустинки ці!
Я, капуста головата,
Дуже рада всіх вітати!
Навесні і в зиму злую
Вітаміни вам дарую.
Я про всіх, про всіх вас дбаю —
З святом всіх гостей вітаю!

Буряк

Я червоний буряк. Всім корисний, чи не так?
Борщ із мене люблять діти,
Квас із мене можна пити.
Сік корисний і смачний —
Подивись-но, я який!
Всіх салатами годую, але я іще й лікую!

Гарбуз

Я — гарбуз, я радість ваша,
бо насіннячко смачне!
А яка із мене каша!
Словом, люблять всі мене.
Часу дарма не марнуйте,
Краще кашу покуштуйте!
Знає, навіть, це й дитина,
Що я й лікарська рослина!

Картопля

Мене смажать, мене варять,
Мене тушать і печуть.
На вогні великім шкварять,
Чистять, ріжуть і товчуть.
Страва ситна і відмінна,
В кожній хаті незамінна.
І смачна для всіх осіб —
Я, картопля, — другий хліб!
З мене можна готувати
І млинці, і деруни.
І до столу подавати
Пампушки і вергуни.
І вареники в сметані,
Зрази, бабки і пюре.
Різні страви, дуже гарні,
Апетит уже бере!
Без картоплі й без води:
Ні туди і ні сюди!

Цибуля

Цибуля так під сонечком блищить,
Що хочеться почистити і з’їсти.
Почистиш, а тоді заплачеш вмить.
Вона відкаже: «А не будеш лізти!»
Та від хвороби все одно спасає,
Бо вітаміни й добрі ліки має!
Цибульку їсти кожен день беруть,
Хоч регулярно сльози ллють.

Часник

А часник біленький і такий пахучий,
І такий зубастий, і такий пекучий.
А візьмеш до сала й чорної шкоринки,
Аж язик втікає, вибігають слинки.
З м’ясом і в салатах він так смачно пахне,
Хто зайде на кухню, так відразу й ахне!
Він людей лікує, хворість відганяє.
Той завжди здоровий, хто часник вживає!

Петрушка

А у мене, а у мене
Листя гарне і зелене.
І приємне, й запашне —
Дуже люблять всі мене.
Я і ліки, і приправа.
Ну яка без мене страва?
Вітамінів стільки маю!
Різні страви прикрашаю.
Корінець біленький в мене,
Я — петрушечка зелена!

Учениця

Осінь розгулялася в нашому садочку,
Стала розфарбовувать кольором листочки.
Медом-соком груші наливати стала,
Я одну сьогодні грушку скуштувала!

А вона, неначе медом вся налита!
Просто в роті тане, дуже соковита!
Я зробила висновок осінню нежданно:
Українські груші — кращі за банани!

Діти виконують українську народну пісню «А вже наша грушка».

Учень

Як пахнуть яблука в осінньому саду!
Налиті сонцем, росами умиті!
Я в сад осінній з друзями іду.
Там яблука червоні, соковиті.

Аж просяться до рук покуштувать,
Такі привабливі під сонцем стали!
Я буду ними друзів пригощать,
Щоб осінь цю вони запам’ятали.

Учень

А які смачні горішки!
Хоч тверді — не роздушить.
Молоточком вдарю трішки
та й розкриються умить!
Серединки в них смачні:
Друзям будуть і мені!

Інсценівка вірша Ходить гарбуз по городу

Осінь. А зараз прийшов час для загадок.

  • Що то за витвір? Ні чоловік, ні звір, а має вуса? (Ячмінь.)
  • На городі молода
    Пишні коси розпуска.
    У зеленії хустинки
    Золоті хова зернинки. (Кукурудза.)
  • Без рук, без ніг, а пнеться на батіг. (Квасоля.)
  • Без вікон, без дверей повна хата людей. (Гарбуз.)
  • Дівка в коморі, а коса її надворі. (Морква.)
  • У вінку зеленолистім,
    У червоному намисті
    Видивляється у воду
    На свою хорошу вроду. (Калина.)
  • Сама жовта і цукриста
    Я красуня золотиста. (Диня.)
  • В теплий дощик народився, Парасолькою накрився. Може б з лісу пострибав, якби другу ногу мав. (Гриб.)
  • Бджілкам -— взяток,
    Діткам — каша,
    Корівкам поживна паша. (Гречка.)
  • Один — ллє, другий — п’є, а третій росте. (Дощ, земля, рослини.)
  • Сидить Марушка в семи кожушках.
    Хто її роздягає, той сльози проливає. (Цибуля.)
  • Білі зуби маю, та усі ховаю.
    Довгі коси маю, та не заплітаю. (Кукурудза.)

Вчитель. А тепер діти загадки загадають.

1-ша дитина. Під землею птиця кубло звила і яєць нанесла. (Картопля.)

2-га дитина. Сидить баба на грядках, вся закутана в хустках (Капуста.)

3-тя дитина. Товстий Гнат — при землі не знать. (Буряк.)

4-та дитина. Повна діжка жита п’ятачком накрита. (Маківка.)

5-та дитина. Має сім шкір, витискає сльози всім. (Цибуля.)

6-та дитина. Літом одягається, а на зиму одежі цурається. (Дерево.)

7-ма дитина. Червоний колір, а винний смак. Камінне серце — в чому це так? (Вишня.)

8-ма дитина. Весною біле, літом зелене, восени жовте, зимою — добре! (Груша.)

9-та дитина. Не розбивши горщика, каші не з’їси. (Горіх.)

Діти розносять дарунки осені гостям, пригощають яблуками, горіхами, грушами. Батьки, організатори свята, запрошують всіх за святковий стіл, пригощають гарбузовою кашею, різними стравами з овочів, діляться рецептами. Потім проводять дитячі ігри, масовки, розваги. Участь беруть батьки і діти.

Це свято веселе і радісне для дітей і їхніх батьків, бо вперше на шкільній сцені пробують свої сили маленькі школярі, всі діти беруть участь у святі, вони співають, читають вірші, загадують загадки, роблять своїми руками вироби, які потім дивляться люди і дивуються, як гарно зроблено! Діти вперше відчувають неабияку відповідальність за свою роботу, свій виступ, бо ж треба все зробити якнайкраще!

Підростають діти, «підростають і їхні свята», бо в наступні роки вони також проводять такі свята, але вже зовсім по-іншому, бо готуються до них самі, тобто збирають матеріал, пишуть твори, вірші...

Ці свята характерні тим, що є чудовий матеріал для їх проведення і простір для злету фантазії і організатора і дітей. З одного сценарію різні вчителі зроблять майже несхожі свята, бо кожна творча людина по-своєму бачить і відчуває осінь і зиму, весну і літо і робитиме більший акцент на тому, що більше любить.

Але кожне таке свято — це свято для душі, бо вона збагачується красою, чарами і неповторністю світу. Діти не тільки споглядають красу, вони живуть у ній, малюють, ліплять, пишуть вірші, казки, плетуть серветки-сніжинки, створюють букети, вишивають, захоплюються, передають свої почуття в усьому, що роблять. Бо підготовка до кожного свята — це величезна цілеспрямована робота.

Передусім відбувається ознайомлення з темою: розучують тексти, вірші, оповідання за програмою на уроках, факультативах, у гуртках На екскурсіях у природу діти спостерігають за змінами у природі, збирають природний матеріал для роботи на уроках з художньої праці, з якого потім виготовляють фігурки різних казкових героїв, букети. Спостерігають за народним календарем, вивчають прикмети, прогностик кожної пори, добирають прислів’я, загадки, приказки.

Діти малюють цікаві краєвиди і до них добирають вірші, оповідання, часом, навпаки, якийсь вірш чи оповідання змушує дитину намалювати малюнок, щоб виразити себе. Робота йде найрізноманітніша, бо в процесі підготовки виникають кожного разу нові задуми, плани, та, головне, — дуже захоплююча, що проходить з великим піднесенням, радістю, бо кожен має широке поле діяльності, простір для злету фантазії, може виразити своє Я, а ще ж і батьки включаються з роботу, допомагають дітям складати букети, сушать квіти, трави, вишивають, плетуть, вчать своїх дітей того, що вміють, переймаються їхніми справами.

У процесі роботи паралельно йде підготовка до самого свята, бо діти пишуть оповідання, казки, вірші, добирають народні прикмети, прислів’я, загадки і т. д. Але найцікавіше — писати вірші, це так захоплююче, хоч зовсім непросто даються перші спроби. Але як світяться очі дітей, якою радістю, коли вірш вдався! Звичайно, це індивідуальна робота. Кожен радиться з учителем, а вчитель допомагає, редагує, трошки виправляє, а потім радується разом з дитиною, що так гарно написала вірш. Кожен такий вірш — це сюрприз на свято! А в учителя є свої несподіванки, які видаються безпосередньо на святі, щоб усім було цікаво. Бо кожне таке дійство повинне вносити новизну, здивування і позитивний заряд, щоб було цікаво і незвично, щоб запам’яталось.

Величезна робота напередодні кожного свята має неабияке значення, тому що діти вчаться вчитися не тільки на уроці за шкільною партою, а самі здобувають знання, шукаючи потрібний матеріал.

Вони перечитують багато додаткової літератури і мимоволі ознайомлюються з різною інформацією, яка не раз стає у пригоді на уроках з інших предметів. Тим самим прищеплюється любов до книжки, з’являється інтерес до читання, виховується бажання більше знати й вже самим хочеться йти в бібліотеку, щоб знайти щось цікаве.

Не можна недооцінювати таких свят і в тому плані, що при підготовці до них зміцнюється і згуртовується дитячий колектив, оживає і відроджується та взаємодопомога, взаємовиручка, вболівання за колективну справу, що в теперішньому житті починає чомусь відходити на задній план, бо кожен сам на сам бореться за місце під сонцем, за своє виживання. Але дуже важливо, щоб дитина відчувала підтримку, плече товариша, а ще важливіше — вміти підставити другові своє плече для підтримки, а не підніжку, щоб він упав. Роблячи спільну справу, вони стають добрішими, активнішими, розважливішими. Бо в них є певна мета, вони з дня на день до неї наполегливо йдуть. А ще лишається менше часу для неробства і телевізійних бойовиків, що аж ніяк не допомагають у вихованні.

А вже свято проходить весело і радісно. Діти виступають на сцені перед великою аудиторією, що теж виховує сміливість, робить дитину комунікабельною, позбавляє комплексів. Відбувається виховання особистості день у день. Вони прагнуть бути розумнішими, гарними, цікавими, прагнуть до лідерства, а це ж нелегко!

І після двох — трьох таких свят, коли всі діти пробували себе на сцені, вони стають трошки іншими: не такі скуті, сміливіше відповідають на уроках, голосніше, впевненіше. Краще починають висловлювати свої думки.

А це означає, що мета досягнута! Та й поетичне слово, до якого вони доторкнулися своєю пелюстковою душею, дає їм позитивні емоції, виховує людяність, доброту, чуйність. А музика, яка є обов’язковим компонентом кожного свята, теж справляє величезний вплив на виховання учнів. Бо все це створює чудову позитивну ауру навколо дітей, через яку не може пробитись зло і ненависть. Душа дитини, яка вміє бачити красу, здатна робити добро в найвищих його проявах. А завдання кожного вчителя не тільки навчити дитину писати, читати чи дати основи знань з програмних предметів, а й наповнити її серце добротою і щирістю, щоб вона себе відчувала частинкою цього світу, який нам дарує красу і дива, та щоб берегла і цінувала кожну хвилину свого життя на Землі.

☼ Подякувати автору ☼

картка Приватбанку

4149 6293 5206 2541

Красоткіна Надія Григорівна

Переказ з Приватбанк

Переказ з iPay.ua

Переказ з EasyPay

Переказ з Portmone

Переказ з Банк Південний

Відеозаписи у виконанні та за участі Надії Красоткіної.

Перегляньте усі відеозаписи на YouTube

Відеозаписи творів Надії Красоткіної у виконанні дітей та дорослих.

Перегляньте усі відеозаписи на YouTube