Красуня осінь
Свято осені

Мета: розширити уявлення учнів про осінню пору, збагатити знання прикметами, загадками та прислів’ями про осінь, закріпити уявлення дітей про підготовку звірів до зими. Розвивати пізнавальні інтереси, цікавість до природи, вміння працювати з книгою, газетами та журналами. Виховувати любов і бережне ставлення до навколишнього світу.

Обладнання: листячко, осінні квіти, жолуді, каштани, муляжі та малюнки їстівних та отруйних грибів, для оформлення залу малюнки птахів, сонечка. Костюми для учнів: осінь, їжачок, зайчик, лиска, ведмідь, жабка, вовк, гномики. Деревця, пеньочки, кошички.

Зала прибрана листочками з дерев, букетами квітів, на сцені дерева з осінніми листочками, виготовленими з картону. На сцену вибігає 5—6 дітей, які збирають листочки у букетики, розглядаються навколо.

1 хлопчик. Ой, як чарівно навколо! Просто чудово!

1 дівчинка. Дуже гарно, бо це ж осінь золота прийшла!

2 хлопчик

Осінь, осінь! Чарівна і дивна
В дивограї кольорів горить.
Неповторна, гарна, як царівна,
У намисті горобин стоїть.

2 дівчинка

Гляньте! Листячко яке барвисте:
Жовте, червонясте і руде!
Небо — синє-синє! Чисте-чисте!
І немає хмароньки ніде!

3 дівчинка

Я листочків гарних назбирала,
Щоб букет осінній з них зробить.
У віночок їх позаплітала,
Щоб себе вінком озолотить!

2 хлопчик

О! Яка ти стала гарна й дивна,
Ніби з казки тільки-но зійшла!
Наче осінь — золота царівна...
Розкажи-но, де це ти була?

3 дівчинка

Я у лісі листячко збирала
У букетик, і вінок сплела.
Ягідок з калини ще нарвала,
І тепер уже додому йшла.

3 хлопчик

Справді, осінь дуже гарна й мила,
І краси багато так у ній.
Все довкіл вона позолотила,
Тільки придивитися умій!

2 дівчинка. А давайте і ми в ліс підемо, грибочків, може, знайдемо, на осінню красу подивимось...

3 хлопчик. А ти в лісі не боїшся?

2 дівчинка. Та чого б це я боялася? Я там усі стежечки знаю!

1 хлопчик. Ліпше спочатку пограємось, а тоді підемо. Давайте пограємося!

1 дівчинка. Звичайно. Буде весело. Тільки в яку гру?

2 хлопчик. А я знаю. У «Довгу лозу»!

Усі. Давайте!

1 дівчинка. Тоді ставайте в рядочок і будемо гратися. (Всі граються.)

2 дівчинка. Ну, досить. Погралися, а тепер ходімо в ліс по гриби. А скажіть, ви всі знаєте, які гриби можна збирати?

Усі. Так, знаємо.

1 дівчинка. А я не знаю добре, мені всі подобаються, особливо червоні з білими цяточками. Вони такі гарні! Я не дуже розуміюся на грибах.

3 хлопчик. А ми тобі допоможемо. Я з собою навіть малюнки взяв, щоб порівняти з ними правильний грибочок чи ні. Ось, погляньте. (Біжить до кошичка, виймає малюнки і показує дітям.) Ось, цей червоний у білу цяточку, — мухомор, отруйний, його не можна брати. А це — лисички — ці можна.

3 дівчинка. А це — справжній боровик, а ось сироїжка. (Показує малюнки.)

1 дівчинка. А цього гриба я знаю — це бліда поганка, її не можна і в руки брати, бо вона дуже отруйна.

Усі. Правильно, це бліда поганка.

2 дівчинка. Але збивати і нищити грибів теж не можна.

1 хлопчик. А чому це їх не можна збивати? Вони ж погані, отруйні, ще хтось набере собі... Ліпше знищити...

1 дівчинка. А тому нищити не можна, що все в природі для чогось потрібне. Мухомор для людини отруйний, а для тварин він — ліки. От, до прикладу, якщо олень захворів, то він знаходить великого мухомора і з’їдає. Так він виліковується. Та й інші тваринки також так лікуються. Тому нічого в природі нищити не можна.

3 дівчинка. Тільки далеко не заходьте, щоб не заблукати у лісі. А ще там галасувати та шуміти не можна. Бо в осінню пору в лісі й так шумно, звірі лякаються ...

3 хлопчик. А це ще чого, то ж он яка тиша всюди! А ти кажеш — шумно!

3 дівчинка. А ти прислухайся... Листячко злітає і падає на землі — шелест, хтось по ньому ступає — шурхіт, наступиш на галузку — тріск, а вітер у верховітті дерев заграє — весь ліс озветься шумом.

1 дівчинка. Так. У цю пору навіть зайчики з лісу в поле втікають, бо вони цього шуму бояться, вони ж полохливі. От тому нам треба вести себе тихо. А як будемо чемні, то ще й у казку потрапимо і побачимо чудеса...

2 хлопчик. От вигадниця! Чудес їй захотілося! Таке скажеш. Яка там казка!

2 дівчинка. А все навколо нас — це і є казка, тільки придивитися умій, прислухатися... Все живе, лише пофантазуй, і воно заговорить, зашепоче...

Діти під деревами, під пеньочками знаходять муляжі грибів, показують їх, кладуть у кошички. Зустрічаються з іншими дітьми. Сідають і починають співати.

Діти виконують пісню про осінь.

4 хлопчик. Тихо, тихо... Осінь іде! Гляньте он туди. Це ж Осінь...

Виходить Осінь — старша дівчинка у жовтому вбранні з вінком з осінніх квітів і листя на голові.

Осінь

Так-так. Я справді Осінь-чарівниця,
Ходжу ось тут по нашім ріднім краю.
Фарбую світ, готую всім гостинці,
І вас у лісі жовтому вітаю!
Бо все до толку довести я мушу,
Озимину зазеленити на полях,
Налити соком-медом кожну грушу,
Почервонити яблука в садах.
Засолодити кожну ягідку калини,
Надати їй приємний аромат.
Це все потрібно дуже для людини
І кожному із вас це треба, чи не так?

Усі. Так...

Осінь. А ви, я бачу, грибочки у лісі збирали?

4 дівчинка

Ми й грибочків назбирали,
І листочків теж знайшли.
А у лісі не кричали,
Чемними усі були.

4 хлопчик

Я горішків назбирав,
Потрусив з ліщини.
Трішки білочці віддав
Й собі — половину.

5 хлопчик

Я ось жолудів приніс —
Теж корисне діло!
Посаджу весною ліс,
Щоб дуби шуміли.

5 дівчинка

А я далеко в ліс зайшла.
Стежиною в’юнкою.
Насіння в квіточок взяла,
Посію скрізь весною.

Осінь Молодці!

Чудовими дітьми ростете,
І маю я надію —
Вітчизні користь принесете.
Тому за вас радію.
Насіннячко зібрали ви
В осінню гарну пору,
Щоб квіти й трави скрізь росли,
І ліс піднявся вгору.
Щоб край наш рідний розцвітав,
Турбуєтесь ви нині,
І соловейко щоб співав
Весною на калині.

А скажіть мені, діти, чи знаєте ви, яка рослина є символом України, нашого рідного краю?

Усі. Знаємо, знаємо.

6 дівчинка. Це верба і калина. Бо всі кажуть: «Без верби і калини нема України».

6 хлопчик. Вербу і калину дуже поважають в Україні, тому вони й ростуть повсюди: біля криниць, понад ставками та річками. А це тому, що верба воду очищає, а влітку її від спеки захищає.

7 дівчинка. А калину у нас як люблять! Її під кожним віконечком садять, бо вона — дуже корисна і дуже гарна рослина. Весною цвіте білими віночками, а восени радує очі червоними ягідками.

7 хлопчик. А ще калина лікувальна рослина, бо від застуди лікує і від багатьох інших хвороб.

8 дівчинка. Ягідками калини коровай весільний прикрашають, щоб молодята були здорові і мали добрі серця, бо в калини насіннячко на сердечко схоже.

8 хлопчик. Калину садили завжди на могилах воїнів, щоб вона радувала їх вічно своєю красою. А навесні — щоб соловейко співав їхнім втомленим душам щирі пісні. Але от ламати гілочки на калині не можна, бо як одну гілочку заламаєш, то загине і весь кущик. Така вона рослина-тендітна і ніжна, але усім людям потрібна. А давайте заспіваємо пісню про калину.

Діти виконують пісню про калину.

Осінь. Які ви молодці, знаєте багато. То, може, ви ще й прикмети осені знаєте?

Усі. Знаємо, знаємо!

Осінь. Ну, то розкажіть мені їх.

Діти розказують прикмети осені.

1. Якщо до середини жовтня листя не осипалося з беріз — сніг ляже пізно.

2. Пізнє опадання листя — на тяжкий рік.

3. Грак відлетів — чекай снігу.

4. Скільки б не випало снігу, але якщо на вишнях залишилося листя, то неодмінно наступить відлига.

5. Якщо вдень випав перший сніг, то він швидко розтане, а якщо вночі, то лежатиме довше.

6. Якщо вранці туман піднімається, утворюючи хмари, то це перед дощем, а якщо туман припадає до землі — на сонячний день.

7. Дикі гуси на відльоті — кінець бабиного літа.

8. Грім у жовтні — на малосніжну, м’яку і коротку зиму.

9. Пізній гриб — пізній сніг.

За Василем Скуратівським «Місяцелік».

Осінь. Дякую вам, молодці. А зараз нагадаємо про те, що люди зібрали восени і для чого.

1 дитина

Зібрали зерна золоті,
Щоб хліб був на столі.
Щоб голоду ніхто в житті
Не знав на цій Землі.

Несе на вишитому рушникові хліб, бублики, булочки і кладе на стіл.

2 дитина

Зібрали все з лугів, з полів,
На зиму запаслись,
І груші, й яблука з садів
У кошики вляглись.

Несе у гарному кошичку груші, яблука, горішки, теж кладе на стіл.

3 дитина

Отож, зима нам не страшна,
Бо є всього у нас.
І хліб, і булка запашна,
Варення, соки й квас...

Несе у кошичку варення в баночках і сік і та ставить на столі.

Осінь. От і молодці, до зими всі підготувалися. А тепер я поведу вас у казку. Ви всі сядьте ось там, а сюди прийдуть звірята: зайчики, білочки, мишки, жабки, ведмедики, їжачки, лисички і теж розкажуть нам про те, як вони живуть і як готуються до зими. (Діти й Осінь ідуть у залу і сідають на свої місця. На сцену виходять гномики.)

1 гномик. От такої. Про всіх Осінь сказала, а про нас — ні слова. А ми ж гномики-трударі, без нас би ліс пропав...

2 гномик. Тільки подумайте, про звірят сказала, хоч їх діти і так бачать. А ми ж буваємо невидимі, так про нас і не сказала. А без нас ліс би не вижив...

3 гномик. А ми станемо видимі. Нас діти побачать, і Осінь теж зрадіє!

4 гномик. Правильно, йдемо до дітей. Привіт-привіт! Ми теж до вас на свято прийшли.

5 гномик. А знаєте, що ми у вашому лісі живемо? Ні? А подивіться на нас. Ми трудимося день і ніч, щоб ліс не занедужав, щоб дуже не заріс, щоб болото його не засмоктало, щоб гарно у лісі було.

6 гномик. Але взимку ми не дуже любимо виходити з нашої хатки, бо холодно. Тому восени ми робимо різні припаси: щоб чай був запашний у нас з малини і липи, щоб було нам що їсти, грибочки сушимо. Любимо ми затишок, щоб тепленько у хатці було.

7 гномик. Ну, давайте порадуємо дітей та Осінь на святі таночком і пісенькою. (Гномики танцюють і співають, виходять тримаючись за руки. На сцену вибігає Зайчик.)

Зайчик

Як осінь в ліс приходить, я з лісу утікаю,
Бо страшно, шумно там. Я ж шуму уникаю.
А шубка в мене тепла стала, пушком вона підбита.
Зима мене не налякала, хоч і бува сердита.
Зимою в ліс прийду, у затишок вернуся.
Там є сховатись де, бо хижаків боюся.

Вибігає зі сцени, а на сцену забігає Білочка.

Білочка

Я на зиму назбирала жолудів, горіхів.
І грибочків насушила для своєї втіхи.
Взимку я не голодую й шубку теплу маю.
Вискочу з свого кубельця й по гілках стрибаю.

Вибігає зі сцени, а на сцену забігає Лисичка.

Лисичка

Взимку стужа надворі,
Я ж живу в своїй норі.
Там і затишно, і тихо,
І мене минає лихо.
А як їсти є бажання,
То іду на полювання.

Вибігає зі сцени, а на сцену виходить їжачок.

Їжачок

Добре їм, в них шуби є, є що їсти й пити.
В мене ж тільки колючки, як зимою жити?
І ніде ні черв’ячка, жодної личинки,
Ні вужа, ні змій нема й жодної стеблинки.
А тому я восени в нірку залягаю,
Мох і листя постелю й тихо засинаю.

Виходить зі сцени, а на сцену вискакує Жабка

Жабка

Ква. Болото я люблю.
В нім я цілу зиму сплю.
Бо ж мені харчів немає,
Ні комарик не літає,
Мухи спати повкладались
І без їжі я зосталась.

Стрибає зі сцени, а на сцену виходить Ведмідь.

Ведмідь

А яка мені тривога?
Взимку в мене є барлога.
Хоч нема що їсти й пити,
Я й без цього можу жити.
В затишку, в теплі я сплю,
Дуже спати я люблю.

Позіхає і йде зі сцени.

Осінь. Отже, ви зрозуміли, діти, що звірята кожен по-своєму готується до зими, у кожного свої звички і пристосовується кожен у природі, як йому зручно. А людина повинна працювати, щоб вижити у цьому світі. А зараз ви мені пісеньку заспіваєте, бо я дуже люблю дитячі голосочки.

Діти виконують пісню про осінь.

Учень

Осіннє диво

Ой, чарівниця осінь, справжнє диво!
І де знайти найкращі ті слова,
Щоб передати, як довкіл красиво,
Аж казка мружиться від сонця, як жива.
А вітер зашумить в верхів’ї дуба,
Враз шумові оркестри зазвучать.
І звуки, і краса серденьку люба
В душі озветься. Справжня благодать!
І дощові калюжі, мов озерця,
Бо неба синь відбилася у них.
Краса торкнула ніжні струни серця,
І полилась мелодія від них,
Немов на струнах бабиного літа,
Що срібним павутиннячком летить.
Чарівна осінь сонечком зігріта...
Це дивовижна, неповторна мить...

Яка буває осінь

Учениця

Осінь чарівними барвами квітне,
Тепла буває, суха і привітна.
Жовта, червона, зелена, руденька,
Ще золотава, гаряча й тепленька.
Радує квітами і кольорами,
Сяють жоржини ясними вогнями.
Ще хризантеми цвітуть до морозу
І не страшні їм холодні прогнози.
Осінь буває чудова й чарівна,
Сонячна, сяюча, світла і дивна.

Учень

Часом проллється рясними дощами,
Сумно зітхне, не порадившись з нами.
Холодом різко не в пору повіє,
Сірою стане. І це вона вміє.
А коли дощик щодень накрапає,
Колір чарівний у неї зникає.
Осінь тоді сіра-сіра, байдужа,
Сонечко навіть світити не здужа.
От яка осінь на світі буває,
То сяє сонцем, то дощ накрапає.
То вона світла, барвиста, чарівна,
То сіра-сіра, сумна й непогідна.
Але у ній хоч коли та красиво!
Осінь — чарівність! Осінь — це диво!

Про осінь мову поведемо і слово в риму доберемо

Кожне останнє слово другого рядочка діти повинні добирати самі за змістом, римуючи.

За літом, як завжди буває,
Чарівна осінь... (наступає).
Як тепле сонечко сміється,
То все ще літечком ... (здається).
Та все ж гніздечка опустіли —
Пташки у вирій ... (полетіли).
В тепла краї, як кажуть люди,
І до весни вже іх ... (не буде).
Не зазвучать пісні для втіхи,
В природі стало ... (тихо-тихо).
І вже нема чому радіти,
Бо починає лист ... (жовтіти).
Зачервоніла горобина,
Зібрала урожай... (людина).
Посіяла озимину
В осінню пору ... (чарівну).
А осінь ходить рідним краєм
І медом груші... (наливає).
І як завжди, мільйони літ,
Вдягає все у жовтий... (цвіт).
А вітер між дерев гуляє,
На землю листячко... (скидає).
Воно кружляє і летить,
А потім ляже і... (лежить).
В природі в час такий красиво,
А вранці від туману... (сиво).
Усе стихає, лиш охоче
Цвіркочуть коники до... (ночі).
Дерева зовсім стали голі,
Травичка пожовтіла в ... (полі).
І небо сіре вже дрімає.
Ото вже й дощик... (накрапає).
Поменшав день, ось в чому річ.
Та стала довга-довга... (ніч).
А осінь все собі мандрує
І землю до зими... (готує).

☼ Подякувати автору ☼

картка Приватбанку

4149 6293 5206 2541

Красоткіна Надія Григорівна

Переказ з Приватбанк

Переказ з iPay.ua

Переказ з EasyPay

Переказ з Portmone

Переказ з Банк Південний

Відеозаписи у виконанні та за участі Надії Красоткіної.

Перегляньте усі відеозаписи на YouTube

Відеозаписи творів Надії Красоткіної у виконанні дітей та дорослих.

Перегляньте усі відеозаписи на YouTube