Надія Красоткіна

І ось першокласники вчаться у школі. Для них усе нове, все викликає захоплення, цікавість, радість, а деколи і сльози, бо ж навчання — це не тільки успіхи і перемоги. Але час проходить, і вони пристосовуються до тих умов, які пропонує їм школа. І вже в кінці першого місяця навчання вони сміливо себе почувають, не блудять у шкільних коридорах і численних рекреаціях. Та й знають більшість дітей свого класу, впізнають їх серед інших. А в жовтні з цими учнями можна проводити веселе свято першокласника. Хоч з ними ще важко готувати свято, тому що діти іноді і прочитати не можуть того, що їм пропонує вчитель, і сказати не вміють, але тут на допомогу приходять батьки, які пропонують свої послуги, вчать з дітьми вірші, слова пісень, тексти, які говоритимуть їхні діти. Треба сказати, що мами і тата із задоволенням допомагають у підготовці до свят. Вони не тільки вчать з дітьми їхні ролі, а й готують декорації, костюми, оформлення для сцени.

Підготовка до першого свята вимагає великих затрат енергії вчителя і батьківського колективу, але від правильної організації цього заходу залежить дуже багато. По-перше, вона зразу здружує колектив батьків і дітей, згуртовує навколо однієї мети. Дітям разом вчитися десять років, тому і батьки повинні жити, як одна сім’я, а це допоможе і в навчанні, і у вихованні їхніх дітей. Як тільки вчитель оголошує, що у класі буде свято, очі дітей світяться радісно і щастям. І всі готові грати найголовнішу роль, взяти найбільше слів, бо вони враз стають артистами, їм це дуже подобається. Тут треба попрацювати вчителю над тим, щоб не образити дитину, щоб вона не зневірилась у собі, а повірила в свої сили, у те, що вона все може зробити, тільки треба докласти певних сил, мати певні навички. А всі ж хочуть виступати, всі хочуть співати, гарно розказувати. Учитель повинен уміло керувати цим процесом, щоб і свято гарне вийшло, і діти були задоволені, і ні в кого в душі не залишилось образи, щоб саме свято і його підготовка принесли всім щастя, радість і задоволення. Звісно, це важко. Але вчитель повинен бути мудрим, на те він і прийшов у школу до дітей, щоб учити їх мудрості життя.

У підготовці до першого свята і його проведенні велику роль відіграють старші учні, яких варто залучити до цього заходу. Вони не тільки допомагають готувати дітей, але й самі із задоволенням грають важчі ролі, і це їм приносить радість, а маленькі дивляться на них і собі стараються все робити так саме добре. Та й дружба, яка народжується між дітьми різного віку, допомагає обом сторонам. Одних вона робить добрими, турботливими, уважними, інших слухняними, сміливими. А разом — це дружна шкільна сім’я, де все робиться разом, де всіх об’єднують спільні інтереси. Після таких свят старші діти обов’язково прибігають до малих на перервах і після уроків, щоб запитати, як справи у навчанні, чи потрібно комусь допомогти справитися з важким завданням, щось пояснити, когось провести додому...

Дружна шкільна родина. Чи не до цього ми прагнемо у своїй роботі? Звичайно, чим міцніша дружба між дітьми, чим тепліші стосунки між учнями в школі, тим краще для всіх, бо вони один одному і допоможуть, і заступляться один за одного. Це ще раз говорить про те, що в дитячому колективі важливу роль відіграють уміло організовані свята, яких повинно проводитись більше, щоб залучити дітей до мистецтва, до краси, до музики, до рідного слова, до чарівної пісні, а через них виховувати доброту, щирість, патріотизм, любов до рідного краю. Патріотизм виховується змалку, як і любов, і доброта, і порядність. У святі «Ми вільні діти вільної України» головні герої — Знайко і Незнайко, знайомі першокласникам з цікавих дитячих книжок ще задовго до школи. Тому вони їх розуміють і добре сприймають на святі. Використано багато прислів’їв, приказок, загадок, щоб прилучати дітей до усної народної творчості, а ще в цікавій і доступній формі вводимо дітей у світ знань і тих предметів, які вони будуть вивчати у початковій школі. У святі є місце іграм, які діти дуже люблять і в які залюбки граються, а ще багато пісень, віршів, танців, які готують не лише з першокласниками, а зі старшими учнями, які теж із задоволенням виступають на святі перед такою аудиторією. Свято веселе і життєрадісне, а діти дуже переживають за своїх героїв Знайка й Незнайка: коли приходить Лінь, вони аж підстрибують, кричать, щоб вона не забрала з собою Незнайка. Ще є цікава і символічна деталь на цьому святі, коли учні першого класу стають не тільки однокласниками, а й ще однокашниками і при цьому їдять спільну кашу, яку для них із задоволенням варять мами.

Ми діти вільної України

Сценарій свята рідної мови

На задній стінці сцени закріплена велика квітка із загорнутими пелюстками, які розгорнуть дівчатка в ході свята. Кожна пелюсточка квітки іншого кольору, їх всього сім — це кольори веселки. Усередині квітки написані слова: ВЕСЕЛКОВИЙ СВІТ ЗНАНЬ. Сюди потраплять діти, як для них відкриють всі пелюстки квітки. На кожній пелюсточці написані прислів’я, які відповідають тим предметам, які вивчатимуть діти.

  • Червона пелюсточка — це читання, основа навчання. На ній такі прислів’я:
    • Книжка вчить, як на світі жить.
    • Хто багато читає, той багато знає.
  • Оранжева пелюсточка — це рідна мова, письмо. На ній написані такі прислів’я:
    • Хто грамоти вміє, той добре жне і сіє.
    • Писать — не язиком чесать.
    • Пишуть не пером, а умом.
  • Жовта пелюсточка — це математика. На ній такі прислів’я:
    • Математика — акробатика для розуму.
    • Одна голова — добре, а дві — краще.
  • Зелена пелюсточка — це зелений світ навколо нас, природознавство. На ній такі прислів’я:
    • Весна красна квітками, а осінь — плодами.
    • Здобудеш освіту — побачиш більше світу.
  • Голуба пелюсточка — це світ прекрасного, світ музики. На ній такі прислів’я:
    • Музика без’язика, а людей скликає.
    • Дудка знає, нащо грає!
  • Синя пелюсточка — це фізкультура, спорт. На ній написано:
    • У здоровому тілі — здоровий дух.
    • Весела думка — половина здоров’я.
  • Фіолетова пелюсточка — це праця, художня праця. На ній такі прислів’я:
    • Бджола мала, а й та працює.
    • Праця чоловіка годує, а лінь марнує.
    • Зробив діло — гуляй сміло!

Лине музика. Під музику в зал заводять першокласників, розсаджують їх на місця. Музика змінює одна одну, доки діти розсідаються. Роздається звук фанфар, на сцену виходять хлопець і дівчина — старшокласники, вони вітають дітей зі святом і починають його словами:

Учень і учениця. Вітаємо вас, вільні діти вільної України, зі святом першокласника!

Учень

Як вільно веселка у небо злітає
І грає всіма кольорами,
Так вільно моя Україна співає,
Йдучи́ нелегки́ми шляхами!

Учениця

Із дерева роду зростає пагіння
І лине до сонця, до світла.
Стрічай, Україно, нове покоління,
Що, ніби веселка, розквітло!

Учень

І йде в твої школи знання здобувати.
Щоб бути розумним у світі
І світлу державу свою будувати
В новому тисячолітті!

Учениця

Цим дітям, народженим в вільній державі,
Судилось багато зробити:
Наш прапор підняти у мирі і славі
Й любові зорю засвітити!

Учень

Стрічай, Україно, чарівне суцвіття
Дітей своїх рідних у школі
Сміливо веди їх у тисячоліття
У щасті, з любов’ю до волі!

Лине музика, на сцену вихором вилітають у танці діти. Танець закінчується і лине чарівний голос сопілки, виходять дівчатка одна за одною у платтях кольору веселки. Кожна з них розповідатиме про свій предмет і розкриє свою пелюсточку на квітці.

Всі дівчатка. Ми, сім кольорів веселки, вводимо вас, діти, у веселковий світ знань!

Дівчинка у червоному. У школі вас навчать читати, бо хто багато читає, той багато знає. А книжка вчить, як на світі жить.

На читанні вас навчать читати:
Вчення — світло, а невчення — тьма.
З книги легко світ наш пізнавати:
Книга все розкаже вам сама.

Книга допоможе мандрувати
По Землі і навіть до зірок!
З нею можете повсюди побувати,
Ви ж зробили тільки перший крок!

Книга мудра і багато знає,
Вчить людину, як на світі жить.
Мудрий той, хто книжечку читає,
Знайко завжди спереду біжить!

Дівчинка дарує першокласникам книжечки на згадку про свято, віддає всі разом вчителю. Лине весела музика, до оранжевої пелюсточки підходить дівчинка в оранжевому платті, розгортає пелюсточку, читає прислів’я, що написані на ній, і розказує вірш.

Дівчинка в оранжевому

Хто навчився грамотно писати,
Тому всі відкриються путі,
Зможе він багато розказати
Й допоможе іншим у житті!

Той, хто рідну мову поважає,
Живучи у рідному краю,
Той усі вершини подолає
І не зрадить матінку свою.

Свою рідну неньку-Україну
Берегтиме кожен день і час
І стоятиме за неї до загину,
Бо земля ця дорога для нас!

Дівчинка дарує першокласникам ручки. Лине музика. Дівчинка у жовтому платті підходить до жовтої пелюсточки, розгортає її, читає прислів’я і вірш.

Дівчинка в жовтому

Математика — наука найточніша,
Треба наполегливо учить!
А чим далі, тим вона складніша,
Та без неї людям не прожить!

Дарує матеріал для рахунку або інший подарунок. Лине музика. Дівчинка в зеленому підходить до зеленої пелюсточки, розгортає її, читає прислів’я, а тоді вірш.

Дівчинка в зеленому

А Земля — це найбільше диво!
Нас оточує дивосвіт.
І довкілля таке красиве
Всіх приваблює з юних літ.

Все в гармонії в цьому світі:
Флора, фауна і зірки —
Тож природу потрібно вчити,
Берегти, а не навпаки.

Кожну річечку і озерця
Не забруднюй, а очищай!
Полюби і прийми до серця,
Бережи зелен-світ і знай!

Вручає дітям емблеми, виготовлені спеціально для свята. Лине музика. Виходить дівчинка в голубому платтячку, підходить до голубої пелюсточки, розгортає її, читає прислів’я і вірш.

Дівчинка в голубому

Всіх людей краса єднає,
Щастя, радість нам дає.
Всяк від радості співає —
І такі уроки є!

Всіх тут музики навчають,
Тут пісенний дивограй!
Нотки весело стрибають,
Ну, а ти їх заспівай!

Дарує нотні зошити. Лине музика. На середину сцени виходить дівчинка в синьому. Вона розгортає синю пелюсточку, читає прислів’я, а потім вірш.

Дівчинка в синьому

Головне завдання — всім здоровим бути,
Мусиш сам подбати — і не вередуй!
То ж про фізкультуру як же нам забути?
Дух, і волю, й тіло вправами гартуй!

Тож зарядку треба нам щодня робити,
Бігати, стрибати — всім потрібен рух!
А без цього, діти, в світі не прожити —
Лиш в здоровім тілі є здоровий дух!

Дарує дітям скакалки. Лине музика. Дівчинка у фіолетовому розгортає фіолетову пелюсточку, читає прислів’я, а тоді вірш.

Дівчинка у фіолетовому

Бджола мала, а й та працює,
Тому і ти живи в труді,
Бо труд годує, лінь марнує.
Працюй — не будеш у біді.

Привчай до праці руки, друже,
А голові давай знання.
Майстерності навчайся дуже,
Будь наполегливим щодня!

Ще вчися гарно малювати,
Бо в світі стільки є краси,
Щоб світ у фарбах передати,
І людям цю красу неси!

Дарує дітям олівці чи інші подарунки. Дівчатка-кольори веселки беруться за руки і запрошують всіх у веселковий світ знань.

Дівчатка. Дорогі діти! Запрошуємо у веселковий світ знань! Ласкаво просимо!

Діти виконують пісеньку «Подорож у веселковий світ знань»

Дівчатка виходять зі сцени пританцьовуючи. На сцену вибігає Знайко.

Знайко. Добрий день, діти! Я — Знайко! Ви мене знаєте? Я прийшов вас зі святом привітати! А дізнався про це я з газет, бо багато читаю та й усі новини знаю! Дорогі діти, вітаю вас із чудовим святом першокласника!

Вільні діти вільної країни,
Вчіться наполегливо щодня!
Щоб кувать майбутнє України,
Всім здоров’я треба і знання!

Вчіться гарно і наполегливо здобувайте знання, бо ж усім відомо, що Знайко по дорозі біжить, а Незнайко у бур’янах лежить!

Вибігає захеканий Незнайко, звертається до залу.

Незнайко. Я, я не згідний з тобою, я не лежу в бур’янах, я, я... за розум взявся! Уже вчусь у першому класі, от! І вже все знаю, от!

Знайко. Незнайку, та всього ніхто в світі не знає, навіть вчені, а ти вже встиг все знати, коли ж це?

Незнайко. О! Ми вже так довго вчимось, аж набридло! І я вже знаю, звідки дощ, звідки сніг береться, от!

Знайко. То звідки він береться, сніг з дощем?

Незнайко. Звідки, звідки, а ти що не знаєш? З хмари, от звідки!

Знайко. А хмара ж де береться?

Незнайко. А з... А з ... неба, от звідки!

Знайко. А як на небі з’являються хмари?

Незнайко. А заповзли зі сходу, із заходу і повзуть, куди хочуть. А чого ти все питаєш, сам цього не знаєш? А ще кажеш, що багато читаєш!

Знайко. Я то знаю, але хто питає, той не блудить, хочу побачити, чи ти знаєш, цікаво! І бачу, що вчитись тобі ще і вчитись...

Незнайко. А тобі?

Знайко. І мені теж, тільки я хочу вчитись, а ти не дуже!

Незнайко. А що, я лише трохи не знав, точніш, забув...

Знайко. Ага, не знав, не знав — та й забув. Так буває з тими, хто мало читає.

Незнайко. Ні, ти знову не правий. Бачиш, я з книжкою весь час ходжу?

Знайко. Мало з книжкою ходити, треба її читати! У книжках так багато всього цікавого: і казки, і загадки, і прислів’я, і оповідання...

Незнайко. Стій, зупинись, я багато загадок знаю! Давай змагатись!

Знайко. Давай! Зараз покличемо дітей, зробимо дві команди і позмагаємось!

Незнайко. Чудово! До мене хай іде п’ять дітей і до Знайки теж п’ять. Будемо змагатись.

На сцену виходять по п’ять дітей, які знають загадки. Спочатку Знайко загадує, а Незнайко відгадує, а потім навпаки, а далі діти з кожної команди по одному загадують, а з іншої команди відгадують, якщо хтось не може відгадати; зал допомагає.

Знайко

  • Чорний Іван, дерев’яний каптан, де носом проведе, там помітку кладе. (Олівець)
  • Утрьох їдуть братці верхом на конячці. (Пальці на олівці)
  • Снігові поля, чорні грачі, хочеш бути мудрим, бери та вчи. (Книжка)
  • Бачить — не бачить, чути — не чує, мовчки говорить, добре мудрує. (Книжка)
  • Білий кінь по темному полю
    Залиша білий слід за собою,
    З кінця в кінець скаче,
    Мовчки усім щось каже. (Крейда по дошці)
  • Хто мовчить, а всіх навчає? (Книжка)

Незнайко

  • Біле поле, мудрий на нім оре. (Зошит)
  • Біла рілля, чорне насіння, лиш той посіє, хто розуміє. (Зошит і букви)
  • Добре бачить, а сліпий. (Неписьменний)
  • Біла рілля, чорне насіння, хто його сіє, той розуміє, хто його знає, той позбирає. (Письменний)
  • Не кущ, а з листочками, не сорочка, а зшита. (Книжка)

Знайко. Спасибі, любі діти. Було дуже цікаво нам змагатись, правда!

Незнайко. Дякую! Я тепер ще більше знаю! І діти багато знають, здорово!

Знайко. Діти молодці, вони ще дуже гарно співати вміють!

Незнайко. Так? Тоді давай знову змагатись! Це твої діти будуть, а це мої.

Показує в зал рукою, ніби ділить його пополам. Діти по черзі виконують пісні, які вивчили на уроках музики, перемагає дружба.

Знайко. Як усі чудово співали, дуже старались. Перемогла дружба! Але у нас є такі діти, які ще хочуть співати окремо. Просимо на сцену!

Виконуються номери художньої самодіяльності, які підготували діти до свята. На сцені Знайко і Незнайко. До них непомітно наближається Лінь у прозорій шалі, підходить ззаду до Знайка, хоче обняти його, але Знайко лякається.

Знайко. Ой, що це? Звідки Лінь взялася? Геть тікай від нас! Геть іди! Дітям не можна з Лінню дружити. Правда, діти?

Діти з залу. Правда! Тікай Лінь від нас! Тікай!

Лінь махнула на дітей рукою і наближається до Незнайка, пригортає його, обіймає.

Лінь. Ой, не йду я до вас, не йду. Я до Незнайка прийшла, бо люблю його, а ви не кричіть. Зовсім збили з дороги бідну дитину, заговорили своїми загадками, нащо вони йому голову задурили, а він же ще такий маленький, такий бідненький... Учать, учать... А вчитися, мій хлопчику, ніколи не пізно, ще вивчишся. Сьогоднішньої роботи ніколи на завтра не відкладай, краще на післязавтра... А мене не бійся, я хороша, я люблю діток...

Мене звуть просто — Тітка Лінь,
А я хороша, я дітей шкодую,
За ними я ходжу, як їхня тінь,
Для них безділля, спокій я готую...

Я діток присипляю, їх люблю,
Хай будуть ручки білі в них, як з вати,
Я разом з ними їм, охоче сплю —
Не треба зовсім діткам працювати!

Лінуйтесь, діти, і не вчіть уроки!
Нікому не потрібні ці знання!
Не треба дітям лишньої мороки,
Ідіть, як котики сліпенькі, навмання...

Ходи до мене, мій Незнайчику, хороший хлопчику, мій зайчику. Відпочинь, ти втомився від школи, не ходи більше в школу ніколи! (Обіймає Незнайка, дає довгу цукерку, кладе на лавку спати).

Незнайко. Ой, дякую, тітонько, я й справді втомився, хоч відпочину від тієї науки і від того Знайка, от!

Знайко. Незнайку, встань, не піддавайся на зле крутійство Ліні, вона тебе погубить. Діти, допоможіть звільнити Незнайка, Лінь погубить його.

Незнайко. Відчепіться від мене, мені добре, не кричіть, я спати хочу!

Знайко. А я думав, що ми ще позмагаємось, і от маєш: знову він за своє! Ну що з тою Лінню робити? Сидить біля нього і не пускає нікого.

На сцену вибігає Івасик-Телесик

Телесик. Не переживайте, діти, я знаю, що робити, я справлюся з Лінню і ви мені допоможете, згода?

Діти. Згода!

Телесик. Зараз ми будемо змагатись, хто більше прислів’їв про науку та про роботу скаже. А Лінь їх так не любить, у неї від роботи і від прислів’їв про неї навіть зуби терпнуть, вуха їй закладає, отже, вона швиденько утече і Незнайка кине, так ми йому і допоможемо!

Знайко. Правильно, ти молодець, здорово придумав! Допоможете, діти?

Діти. Допоможемо!

Телесик. Виходьте до мене 5 дітей і до Знайки 5 дітей, будемо змагатися!

Діти підіймаються на сцену, кожен з них скаже одне—два прислів’я: то з однієї команди, то з другої. Починають Телесик і Знайко, а далі діти.

  • Добре того вчити, хто хоче навчатися.
  • Здобудеш освіту — побачиш більше світу.
  • Потрібно учиться — завжди знадобиться.
  • Пташка кра́сна пір’ям, а людина — своїм знанням.
  • Перед розумом сила поступається.
  • За науку цілуй батька-матір в руку.
  • До доброї криниці стежка втоптана.
  • Чого Івась не навчився, того Іван не буде знати.
  • Хочеш більше знати — треба менше спати.
  • Чого навчився, за плечима не носить.
  • Письменний бачить поночі більше, як неписьменний вдень.
  • Мудрим ніхто не вродився, а навчився.
  • Знайко по дорозі біжить, а Незнайко на печі лежить.

Лінь підхоплюється, біжить...

Телесик. А, не витримала!

Лінь. Досить вже, досить з мене ваших прислів’їв, аж вуха опухли, набридли, от тільки Незнайка шкода, геть замучили дитину, спить, не ворушиться... Вставай, Незнайку, ходи зі мною...

Діти. Не йди! Не йди!

Незнайко протирає очі, не розуміє, що діється. Лінь тікає, а Телесик біжить за нею з лозиною.

Незнайко. Ой і спав же я... Що я пропустив?

Знайко. Ми тут з Телесиком і дітьми змагались, хто більше прислів’їв знає, а ти спав, шкода...

Незнайко. А я теж знаю: око далеко бачить, а розум більше!

Телесик. Правильно, Незнайку, перед розумом сила поступається! Бачиш, як Лінь чкурнула, аж закуріло за нею! Тепер можна і свято продовжити. Давайте на радощах всі разом потанцюємо сидячи. Включіть музику, будемо всі танцювати, я показую рухи, а всі за мною під музику повторюйте, буде весело!

Діти танцюють танець сидячи.

Телесик. А тепер я хочу всім вірш прочитати, ось послухайте!

За велику справу я в житті берусь,
Не кажу — не вмію, а кажу — навчусь!
Я навчусь писати, рахувать, читати,
Бо в житті складному треба розум мати.
Хто грамоти вміє — добре жне і сіє,
Хто багато знає, той життю радіє.
Вчення — світло ясне, а невчення — тьма,
А життя нещасне там, де знань нема.
Треба завжди, діти, книгу всім любить,
Бо вона навчає, як на світі жить.
В мудрості народній є про це багато:
Добре того вчити, хто все хоче знати.
І тепер у школі треба нам трудиться,
Дуже добре вчитись — в житті знадобиться!

Діти виконують номери художньої самодіяльності.

Дівчинка

Нам казали і мама, і тато:
«Будьте мудрі, здорові ростіть.
Коли хочете знати багато,
Лінь від себе далеко женіть!»

Ми тих слів не забудем ніколи,
А навчаємось, в праці ростем,
Всі ми з радістю ходим до школи
І сміливо вершини берем!

Треба в світі багато всім знати,
Нас чекають великі діла.
Нам країну свою будувати,
Щоб вона процвітати могла.

Тож візьмімося разом за руки,
Заспіваєм веселих пісень,
В веселковий світ знань, в світ науки
Будем йти крок за кроком щодень!

Всі діти на сцені і в залі беруться за руки і співають пісню про школу. Незнайко вибігає наперед, стає перед дітьми і гукає в зал.

Незнайко. Почекайте, я мало не забув! Я хотів сказати найголовніше!

Знайко. Про що?

Незнайко. А про те, що всі ми, всі ми — однокашники, ой, тобто ми всі — однокласники, от!

Телесик. І так правильно, і так! Ми всі тепер однокласники, бо вчимось в одному класі. Вільні діти вільної країни. А ще ми і однокашники, бо нам ще так багато каші треба з’їсти, щоб стати розумними!

Знайко. А щоб ми стали справжніми однокашниками, то зараз ми попробуємо смачної шкільної каші, з однієї тарілки!

Незнайко. А приготуйте-но ложки, кашу будемо їсти! А потім разом будемо всі наступні роки навчатися, долати нелегкі шляхи шкільної науки, сил набиратися, щоб здоровими вирости і в майбутньому будувати свою вільну і незалежну Україну, яка чекає на нас!

Батьки вносять у казанках кашу, розносять по рядах між дітьми, кожен набирає своєю ложкою і пробує кашу. У залі звучить весела музика.

Батько. Ростіть здорові, розумні, сильні, сміливі і мужні, дорогі діти! Попереду вас чекають роки навчання, мужніння! Набирайтесь сили, долайте нелегкі вершини науки, спорту, ніколи не відступайте перед труднощами, а вчіться перемагати лінь. У добрий час, вільні діти вільної України! Ми завжди готові підтримати і захистити вас, поки ви ще малі. Ми завжди з вами!

Виходять учень і учениця, що починали свято.

Учень

Ви, діти-первістки у вільної країни,
Ідіть сміливо в веселковий світ!
Вам будувать майбутнє України
Вже зовсім скоро — через десять літ!

А поки що у школі виростайте,
Навчайтеся, здоровими ростіть,
Вершини наполегливо долайте
І дружно у новій сім’ї живіть!

Учениця

Дитинство веселковими мостами,
Як в казці, швидко-швидко пролетить,
А потім юність росами-стежками...
Всі роки в школі найсвітліша мить!

Тому у дружбі, в радості зростайте,
Хай сонце щастя світить вам щораз,
І перше свято ще запам’ятайте,
Зростайте, мудрі діти, в добрий час!

Звучить музика, діти виходять із залу.

Додаток

Пісня про школу / Песня о школе

Пісня про школу — ноти до пісні

Пісня про школу — ноти до пісні

Пісня про школу

Вересневий світлий день...
Ми прийшли до школи.
Школа радо стріла нас,
Нам дала просторий клас.
Ми співаєм повсякчас
Про свій клас, про свій клас.
Ми співаєм повсякчас
Про свій клас, про свій клас.

Вірні друзі є у нас —
Букви, цифри, ноти.
Ось учитель входить в клас,
Він навчить усього нас.
Хай про нього спів луна,
Спів луна, спів луна!
Хай про нього спів луна,
Спів луна, спів луна!

І перерва, і дзвінок —
Знову на уроки.
Справ цікавих не злічить.
Ну і пісня все звучить.
В ній про все!
Нехай звучить,
Хай звучить, хай звучить!
З нею веселіше жить,
Хай звучить, хай звучить!

Песня о школе

Мы в счастливый светлый день
Поступили в школу.
Школа рада нам была,
Класс просторный отвела.
И о классе о своем
Мы поем, мы поем.
И о классе о своем
Мы поем, мы поем.

Ждут нас новые друзья —
Буквы, цифры, ноты.
Вот учитель входит в класс,
Он всему научит нас.
Об учителе своем
Мы поем, мы поем.
Об учителе своем
Мы поем, мы поем.

Переменки и звонок,
И опять уроки.
Интересные дела
Ну и песни без числа.
Потому что обо всем
Мы поем, мы поем.
Потому что обо всем
Мы поем, мы поем.

Пісня про школу / Песня о школе

Пісня про школу — ноти до пісні

Пісня про школу — ноти до пісні

Пісня про школу

Мама двері відчиня,
Проводжа до школи.
Не забудем цього дня
Ми в житті ніколи!

А татусь нам говорив,
Як ішли ми в школу:
Поважайте вчителів.
Слухайтесь у всьому.

Не забудем цього дня
Ми в житті ніколи!
Найсвітліший край у нас.
Найсвітліші школи!

Песня о школе

В школу рано мы идем,
На рассвете встали,
Сумки с книгами несем:
Школьниками стали.

Папа с мамой до дверей
В школу проводили,
Уважать учителей,
Слушаться просили.

Будем помнить много лет
День осенний, ясный.
Лучше нашей школы нет,
Родины — прекрасней!

Урок

Урок — ноти до пісні

Урок — ноти до пісні

Урок

Хмарка в небі, а по лузі
По траві — тінь пливе.
Ляльки вчать уважно букви:
«А, бе, ве, а, бе, ве...»
Вітре, нам не заважай
І сторінки не гортай
Ти слів не розбереш,
Тільки всіх зіб’єш.

Підійшло кача поважно.
Підійшло — кря-кря-кря!
І давай щипать відважно
Корінець букваря.
Ти, кача, не заважай,
Ляльок з толку не збивай:
Не «кря-кря-кря», а як?
А, бе, ве... — ось так.

Ось коза — стук-стук копитцем.
Тут хіба ждуть тебе?
Я коза, я хочу вчиться,
Бе-бе-бе, бе-бе-бе! —
Ти, коза, не заважай,
Ляльок з толку не збивай:
Не «бе-бе-бе», а як?
А, бе, ве... — ось так.

Причепилося телятко,
І собі. Му-му-му! —
От телятко-недоглядко!
Що ти скажеш йому?
Ти, теля, не заважай,
Ляльок з толку не збивай:
Не «му-му-му», а як? —
А, бе, ве... — ось так.

Урок

С букварем уселись куклы
На лугу, на траве.
Дружно куклы учат буквы:
А, бе, ве, а, бе, ве...
Ты нам, ветер, не мешай
И страницы не листай —
Ты буквы не прочтешь,
Только всех собьешь.

Подошел утенок важно,
Подошел — кря-кря-кря! —
И давай щипать бумажный
Корешок букваря.
Ты, утенок, не мешай,
Кукол с толку не сбивай:
Не «кря-кря-кря», а как?
— А, бе, ве... — вот так.

Подошла, стуча копытцем,
К нам коза. Что тебе?
— Я, коза, хочу учиться,
Бе-бе-бе, бе-бе-бе! —
Ты, коза, нам не мешай,
Кукол с толку не сбивай:
Не «бе-бе-бе», а как?
— А, бе, ве... — вот так.

А потом пристал теленок,
Замычал. Му-му-му! —
Я теленок несмышленый,
Ничего не пойму.
Ты, теленок, не мешай,
Кукол с толку не сбивай:
Не «му-му-му», а как?
— А, бе, ве... — вот так.

Здрастуй, школо! / Здравствуй, школа!

Здрастуй, школо — ноти до пісні

Здрастуй, школо — ноти до пісні

Здрастуй, школо!

Як були ми дошкільнята.
То ходили в дитсадок.
З глини вчились майструвати
І звіряток, і пташок...
А тепер інший час,
Зустрічай-но, школо, нас!
Класи швидше готуй,
Букварі нам подаруй!

Ми на дачі побували,
Разом гралися в ліску,
М’яч ганяли, загоряли
Біля річки на піску.
А тепер інший час,
Зустрічай-но, школо, нас!
Зустрічай, школо, нас
І приймай у перший клас!

Вчились букви ми складати,
Трохи вміємо читать
І на пальцях рахувати
Раз, два, три, чотири, п’ять.
А тепер інший час,
Зустрічай-но, школо, нас!
Зустрічай, школо, нас
І приймай у перший клас!

Здравствуй, школа!

Мы дошкольниками были,
Мы ходили в детский сад.
Мы из глины мастерили
И лошадок, и зайчат...
А теперь, а теперь
Открывай нам, школа, дверь!
Нам скорей подари
Расписные буквари!

Хорошо жилось на даче,
Вместе бегали к реке,
Вместе мы играли в мячик,
Загорали на песке.
А теперь, а теперь
Открывай нам, школа, дверь!
Принимай, школа, нас,
Принимай нас в первый класс!

Мы немного буквы знаем,
Научились мы считать,
Мы по пальцам сосчитаем —
Раз, два, три, четыре, пять...
А теперь, а теперь
Открывай нам, школа, дверь!
Принимай, школа, нас.
Принимай нас в первый класс!

Запиши мене у школу! / Запиши меня в школу!

Запиши мене у школу — ноти до пісні

Запиши мене у школу — ноти до пісні

Запиши мене у школу!

Мамо, шість сьогодні років.
Шість мені,
В школу ти мене запишеш
А чи ні?
Я читать сама умію і писать,
Я лічить до ста умію й додавать.
Я не можу зараз ляльку одягать:
Хай сама вона побуде перший раз.
Запиши мене у школу, в перший клас!

Мамо, шість сьогодні років.
Шість мені,
В школу ти мене запишеш
А чи ні?
Он поглянь, як радо діти в школу йдуть —
Гордо як вони книжки свої несуть,
Тільки я одна повинна вдома буть.
Мамо, мамо, сумно так мені в цей час.
Запиши мене у школу, в перший клас!

Запиши меня в школу!

Мне шесть лет сегодня, мама,
Мне шесть лет,
В школу ты меня запишешь
Или нет?
Я читать сама умею и писать,
Я считать до ста умею и слагать.
Мама, помнишь, ты купила мне тетрадь,
Как же куклу буду нянчить я сейчас.
Запиши меня ты в школу, в первый класс!

Мне шесть лет сегодня, мама,
Мне шесть лет,
В школу ты меня запишешь
Или нет?
Вот идут ребята в школу, ты взгляни,
Как все рады, как смеются все они,
Все уходят, только дома мы одни.
Мама, мама, очень грустно мне сейчас,
Запиши меня ты в школу, в первый класс!

Відгуки

Коментарі Cackle