Надія Красоткіна

Осінь у лісі

Свято осені

Мета: закріпити знання учнів про зміни в лісі восени, про підготовку тварин до зими. Розвивати пізнавальні інтереси, викликати бажання дізнаватися більше про природу рідного краю. Виховувати любов і бережливе ставлення до природи.

Зала прикрашена осінніми листочками, букетами квітів, пеньочками і гілочками дерев — імітація лісу.

1 учень

Прислухайся! Земля співає!
І линуть звуки чарівні.
Усе в природі голос має
Й свої наспівує пісні.
Заграло листя на тополі,
І очерет зашелестів.
Чарівні звуки линуть в полі,
Звучать мелодії без слів.

2 учень

Осика листячком тріпоче,
Сосна задумливо шумить.
Далеко в небі грім гуркоче,
З-під кореня вода дзюрчить.
Ось стогне дуб, верба зітхає,
Он павутиннячко дзвенить.
Струмочок весело співає —
Усе в гармонії звучить!

3 учень

Була земля квітками вкрита,
Скрізь сонце, радість і тепло.
Та ось поглянь, нема вже літа,
Кудись з туманом попливло.
Мабуть, у вирій полетіло,
Вслід за птахами вдалечінь.
І листя раптом пожовтіло,
А в небесах — чарівна синь.

4 учень

І стало тихо... Зовсім тихо.
Вже й ластів’ята не дзвенять...
Лиш падають плоди з горіха
Й листочки з дерева летять.
А трави стали шовковисті,
І чути запах полину.
Лиш вітерець в осіннім листі
Співає пісеньку сумну.

5 учень

Бо це вже осінь наступила,
Зажуру тиху розлила.
Все золотом осіннім вкрила,
Туманом землю сповила.
Тепер у лісі і у полі
Не ті мелодії звучать.
Та й затихає все поволі...
Все у природі буде спать.

Діти виконують пісню про осінь.

Виходить Осінь у великому вінку з осіннього листя і квітів, з букетом у руках. Іде і розкидає навколо листочки та квіти.

Осінь

Я — Осінь! Всюди походжаю,
Фарбую листя кленів та дубів.
Грибів, горіхів у запасі маю
Й силенну-силу різних кольорів.
Я в ліс прийшла, щоб у звірят спитати,
Як до зими готуються вони?
Мені обов’язково треба знати,
Бо ж скоро сніг накриє все крильми.
Покличу я лісовичка, спитаю,
Чи все за планом в його лісі йде?
Хоч я й сама, звичайно, добре знаю,
Що лежнів по лісах нема ніде!
Всі до зими готуються завзято,
Щоб був запас і жиру, і харчів...
Тут трудяться у будень і у свято,
І вже зробити кожен щось зумів.
Лісовичку! Виходь-но на розмову!
До тебе в гості я у ліс прийшла.
Сьогодні в лісі гарно, так чудово —
Багато світла, золота й тепла!

Лісовичок

Агов! Іду! Спішу про все сказати:
Гриби, горіхи, жолуді тут є,
І ягоди, які пора збирати,
І фрукти також — кожному своє!
Хтось їсть багато — жир той запасає.
Хтось риє нірку, лагодить дупло.
А хтось горішки, ягідки збирає,
Щоб взимку ситно й затишно було.
Тепер давай всіх звірів поскликаєм,
Хай кожен скаже, як він готувався.
Зі святом осені усіх їх привітаєм.
Виходьте, звірі! Хто там де сховався?

Лине музика. Звірі сходяться по одному. Першою йде Лисичка.

Лисичка

Добридень, Осене-царівно! Яка ти гарна і чарівна!
Й тобі, Лісовичку, уклін. Господар в лісі ти — один!
А в мене в нірці чисто й сухо. Багато листя й потеруха.
Мені в ній затишно буває, як з полювання прибігаю.
Запасів їжі не роблю та й зиму цілу я не сплю.
Бо спритна я, а не лежуха — на зиму справила кожуха,

Тож лютий холод не страшний, спробуй-но, кожух який! (Лисичка виконує пісню «Я лисичка, я сестричка».)

Вовк

Здорові будьте! Всім привіт! Який же в нас чарівний світ!
Неначе в казці, всі зійшлися, а скрізь краса і жовте листя...
На зиму й я не засинаю, полюю, здобич доганяю.
А лігво я своє поправив, новий кожух на зиму справив.
Вовки — це лісу санітари, ми приймемо зими удари
І не здригнемося — ми сміливі, швидкі і сильні, не ліниві.
І справи в нас завжди чудові — ми до зими усі готові!

Лисичка. Вовчику! Давай подивимося, чи діти такі ж спритні і швидкі, як ми. Розділіться на 2 команди і пограємо гру «Семеро одного не ждуть».

У коло ставлять 7 стільців, але запрошують 8 дітей. Під музику всі бігають навколо них. Музика закінчується — усі сідають. Кому не вистачить стільця, той виходить. Ведучий забирає один стілець і т. д. Хто першим сяде на останній стілець, той переміг.

Вибігає Зайчик, перелякано озирається, стрибає.

Зайчик

Хто оце мене гукав? Я так біг, ледь не пропав.
Вітер листя піднімає і на мене все жбурляє.
В лісі стільки шуму-гаму, я злякавсь, згубив я маму.
Як же далі жити маю?

Звертається до всіх.

Ой, привіт! Усіх вітаю!

Я не мав ніколи хати, де той затишок шукати?
А зима прийде холодна, зла, вреднюча і голодна.
Ні морквинки, ні капусти... Всюди голо, всюди пусто.
Але шубку я придбав, сам про себе все ж подбав.
Шубка ця, як сніг біленька, я ще й бігаю швиденько...
Як спасатися я знаю — що є сили утікаю.
А як дуже вже злякаюсь — під ялинку заховаюсь.

Зайчик виконує пісню.

На сцену вибігає білочка з кошиком, у якому горішки, шишки, жолуді.

Білочка

Добрий день! Усім привіт! Справді, чарівний наш світ!
З дуба я на дуб стрибала — від куниці утікала,
Аж дивлюсь, в добрі і в мирі розмовляють різні звірі.
Тож скажіть мені, будь ласка, сон, можливо, це чи казка?
Взимку я живу в теплі у гніздечку чи в дуплі,
Їжі теж чимало маю, бо старанно припасаю
Жолуді, гриби, горішки, ягоди і шишок трішки.
І ховаю це повсюди. Як не з’їм, то знайдуть люди.
Навесні ж насіння це проросте у деревце.

А тепер давайте пограємось і побачимо, хто більше знайде грибочків у нашому лісі. (Розкидає грибочки і зав’язує очі двом дітям. Вони збирають гриби у кошики. Хто більше зібрав, той переміг.)

На сцену вискакує Жабка.

Жабка

Що тут робиться — не знаю. Я вже холод відчуваю.
А, це Осінь вже прийшла, холоднечу принесла.
Добрий день! Усіх вітаю! Скоро спати я лягаю.
В мул глибоко зариваюсь й потихеньку відключаюсь.
І дивлюсь чарівні сни аж до самої весни.
Взимку ж холод все проймає, їжі взимку не буває.
Всі комарики й мурашки, мухи, бабки і букашки
Позалазили в квартирки: у щілинки, в дупла, в дірки —
Й залягли на зиму спати, хто їх буде там шукати?
Жабці виходу немає, жабка спати теж лягає.
Бо холодна та зима, в мене й кожушка нема.

Діти виконують пісню на вибір учителя.

Черепаха

Я вітаю всіх у лісі: звірів, Білку на горісі,
Осінь, наче сто пожеж, і Лісовичка старого теж!
Хто про зиму щось скрекоче? Він, мабуть, на холод хоче?
Кажуть, що зима буває, але я про це не знаю.
Та і як про це нам знати? Скоро ми заляжем спати!
Мирні й добрі ми тварини, споживаємо рослини,
Але взимку, кожен знає, що рослинок не буває.
В панцирі в зимові дні буду слухати пісні
Ті, що річечка співає, їх вона багато знає.

Я пропоную вам погратися у гру «Хто швидше з’їсть яблучко».

2—3 яблучка підвішують на мотузці. До них підходять 2—3 дітей. Без допомоги рук їм треба ці яблучка з’їсти.

Їжачок

Тут вас так багато! Що сьогодні? Свято?
Добрий день! Усіх вітаю і здоров’ячка бажаю.
Бачу ліс позолотів, листя я збирать побрів.
Буду ямку ним мостити, щоб в теплі зимою жити.
Тобто спати у теплі, а не на сирій землі.
Треба листячка багато, щоб була тепленька хатка.
Восени я наїдаюсь, добре жиром запасаюсь.
Круглим я стаю, як м’яч, товстим і тугеньким, бач?
А зимою сплю і сплю, дням і ночам лік гублю.
А як сонечко пригріє, я прокинутися мрію.

Діти виконують пісню про осінь на вибір учителя.

На сцену перевальцем виходить Ведмідь.

Ведмідь

Я усіх гостей вітаю і приємних снів бажаю.
Діткам всім потрібно знати, що й Ведмідь лягає спати
На усі зимові дні. Сон пройде аж навесні.
Шубу літню я змінив, а товсту-товсту надів,
Ще й жирком запасся теж, їм щодня — не знаю меж.
Їсти треба так багато, щоб зимою добре спати.
Я барліг собі придбав, листя й гілля натягав,
А іще сухого моху, словом, усього потроху.
У барлозі під снігами у ведмедиці, у мами
Народиться ведмежатко, гарне буре немовлятко.
А весною, днем ясним, мама вийде разом з ним.

Давайте позмагаємося у силі. Дві команди по 5—6 дітей будуть перетягувати канат. Хто перетягне на свій бік, той переміг.

На сцену вибігає Ворона, махаючи руками-«крилами»

Ворона

Кар! Кар-кар! Усі розказують про себе,
Хто взимку їсть, хто взимку спить...
А що мені робити треба? Куди себе мені подіть?
Ведмідь великий, в теплій шубі, я — боса, навіть без панчіх!
Ведмідь ще й спить, себе він любить!
Я ж гола й боса, як на гріх!
У вирій сил нема летіти, а тут як зиму пережити?
Можливо, нірку пошукати, щоб також зиму переспати?
Скажіть мені, порадьте, діти, ну, як ту зиму пережити?

Вчитель пропонує дітям, щоб вони подумали, як Ворона має пережити зиму. Діти з залу на свій розсуд дають поради. Персонажі залишають сцену.

1 учень

Осіння казка в лісі відбулася.
Всі розійшлись, бо справ багато є.
У кожного робота ще знайшлася,
То й доробляє кожен щось своє.
Бо дуже швидко теплі дні минають.
Поменшав день, і стала довга ніч.
Тумани сиві землю сповивають,
Так мало сонця — ось у чому річ...

2 учень

Краса і заворожує, й чарує,
Дивує розмаїттям кольорів.
А кожен звір прихід зими вже чує
Й підготуватися по-своєму зумів.
Утеплили хто лігва, хто барлоги,
Гніздечка й нірки, їжу запасли.
Та в кожного у серденьку тривога,
Хоч все вони зробили, що могли.

3 учень

До зустрічі зими готуються і люди,
Щоб взимку з їжі все у них було.
Є хліб, картопля, та й до хліба буде,
В домівці кожній — затишок, тепло.
Тому про звірів ми не забуваймо,
Колись морквину зайчику дамо...
Весь їхній біль до серденька приймаймо,
Бо ж ми людьми у світі живемо.

4 учень

Насипте крихт узимку в годівничку,
А пташечка зрадіє й поклює.
Ви так врятуєте горобчика й синичку,
Бо в вас у грудях добре серце є.
У світі треба з добрим серцем жити,
Це так важливо вже з маленьких літ.
Людина в світ іде добро творити
І ласкою збагачувати світ.

5 учень

Вже осінь. Падають каштани.
І листя з дерева летить.
Над лугом стеляться тумани,
І ліс задумливо шумить.
Вдень струни бабиного літа
Блищать на сонці і дзвенять.
Пташки останні сумовито
У вирій, в теплий край летять.

6 учень

В гніздечках, де пісні дзвеніли,
Вітрець у тихі дні живе.
Дощі осінні їх помили.
А в небі хмарка знов пливе...
І знову дощик накрапає,
І потускніли кольори.
Це осінь тихо походжає,
І дощик сіється згори...

Діти виконують пісню про осінь.

Відгуки

Коментарі Cackle