Надія Красоткіна

Чарівне слово «мама». Промовиш — і відразу світліє душа, стає тепло і затишно, ніби обняла вона тебе теплими долонями і зігріла щирим поглядом. Найрідніша у світі людина, найвідданіша, найкраща. її світла і чиста любов — безкорисна, справді сонячна. Вона, як те сонечко, всіх зігріває, для всіх світить і нічого не вимагає в обмін. А вона ж кожному з нас дала найбільше — життя! Кожен наш крок, кожне слово і погляд, вона нас всьому навчала, вела за руку у дивовижний світ. Скільки всього вона несла на своїх плечах, знає лише Господь. А вона старалась, щоб кожному було добре і затишно, щоб її діти були ситі і вдягнені, мали добрі знання і були виховані, щоб вони в цьому світі мали добру і світлу долю. Діти підростали і в усі часи йшли своїми шляхами, а матері лишались. Як же важливо, щоб вони не забули про свою матір, щоб приїжджали і приходили до неї не тільки у свято, але й у будні, приділяли хоч трошки уваги і любові. І про це треба говорити дітям, доки вони малі, треба вчити їх турбуватись про свою матір, берегти її і, поки вона жива, говорити найтепліші слова. Тому і свято таке приживається в Україні, бо здавна матір поважали тому, що вона була берегинею сім’ї, домашнього затишку. Недарма ж кажуть, що трьома кутками хата тримається на жінці. От і свято матері проходить навесні, коли оживає земля, зацвітають сади, квітнуть луги і все навколо вбирається пишним і ніжним цвітом. Весна і мати — вони так схожі між собою, бо дають життя: весна — землі, а мати — дитині.

До шкільного свята потрібна велика підготовка, щоб про кожну матір згадати, щоб показати перед глядачами найкращі людські якості, людські долі, розказати про дітей і їхнє ставлення до своїх матерів. Тому необхідно вивчати сім’ї, звертатись до людей, побувати в різних закладах, школах, садочках, будинках-інтернатах для старих людей, словом, зібрати і опрацювати величезний матеріал, щоб потім провести свято і на ньому все це висвітлити. Це вже можуть зробити учні випускного класу, адже вони через короткий час вийдуть у самостійне життя і підуть по дорогах землі, а їхні матері лишаться, і теж будуть виглядати своїх дітей. Їхні діти зовсім дорослі і можуть добре розпізнати зло і добро, а тим більше, що це їм конче необхідно, щоб розібратись у своїх намірах щодо вступу до ВУЗу. Що ж, хоч на короткий термін вони побудуть журналістами, зберуть потрібний матеріал, виступлять з ним перед людьми, а своїм мамам скажуть найтепліші слова, заспівають чарівних пісень і не тільки самі, а разом з мамами і татами, затанцюють з ними шкільний вальс, подивляться їм у вічі. І доторкнеться душа до душі, зустрінуться погляди, і переллється від серця до серця велика земна любов, яка зігріватиме кожного щирим теплом, сонячною ласкою.

У святі беруть участь всі вікові групи, бо ж кожній мамі хочеться побачити виступ своєї дитини, а дітям — виступити перед батьками. Та й свято загальношкільне, тільки готують весь матеріал старшокласники, це їх право і обов’язок, їх сценарій. Концертні номери готують вчителі з дітьми на свій смак і розсуд, тому що в кожному регіоні є свої улюблені пісні, такі, що всі з задоволенням слухають, а пісень про матір є дуже багато, одна одної краща, та й учитель музики має багато таких пісень. Свято матері у школі буде заключним у навчальному році, а концерт вже давно готовий, тому що цілий рік діти вивчали пісні, танці, вірші, гуморески і ін. Саме ж свято — це зізнання в любові до матері їхніх дітей. І хай воно відбудеться в кожній школі, матерям так треба почути теплі і щирі слова, відчути доброту дитячих сердець, побачити в своїх дітях іскорку великої любові до себе. І хай блищать на очах світлі сльози радості від щастя, що його дарують діти. І нехай кожна мати відчує себе Святою Мадонною у цей день, вона ж і є нею насправді, бо дарує кожному з нас життя — найбільше диво у світі. Свята Мадонна — дорога матуся.

Свята Мадонна — дорога матуся

Свято матері у школі

До свята готуються заздалегідь. Виготовляють родинні дерева, збирають матеріал на виставку: фотографії мам на роботі і вдома, вироби, зроблені руками матусь і їхніх дітей; стінні газети учнів старших класів про своїх мам; дитячі твори і вірші про найдорожчу людину в світі та інше. Всі матеріали розміщують в коридорах школи, щоб кожен міг з ними ознайомитись. І до початку вогника, який відбудеться ввечері, коли всі батьки вільні від роботи, дорослі і діти можуть ознайомитись з ними. Для цього на огляд матеріалів виділяється година, продовж якої звучить музика, линуть пісні про маму.

Сцена гарно прибрана, всюди квіти, картини природи. За столом сидить старий чоловік, він гортає сімейний альбом. Поруч з ним сидить онук, він теж розглядає фотокартки.

Дідусь. Як добре, що повертаються в Україну її традиції, звичаї, свята і її духовність. Віками гнана культура з рідного краю тепер оживає, набирає розмаху і знову приживається на рідній землі. Бо ж душа народу прагне краси, любові, відзначення найвищих цінностей. А що є більшим, ніж Надія, Віра і Любов! Без цього не може повноцінно розвиватися жодна нація. А тепер ми можемо знову, як і колись, відзначати свято Матері.

Внук. А що, його колись святкували вже? Розкажіть, дідусю, як це було.

Дідусь. Було це давно. У далекому 1910 році Анна Джарвіс запровадила Свято Матері у Фінляндії. Підхоплене хвилею інтересу і любові, воно поширилось повсюди: у Данії, Швеції, Норвегії, Німеччині, Чехії, Словаччині...

У 1928 році жінки-українки почали відзначати це свято в Канаді, з того часу воно прийшло на Україну і вкоренилось тут. Дуже полюбилось це свято українцям, бо ж з давніх-давен вони з великою повагою і шаною ставились до жінки-матері... Відзначення Свята Матері стало традицією. І так було до 1939 року, а потім його заборонили і вже більше не відзначали.

Внук. А чого його не святкували так, щоб ніхто не знав?

Дідусь. Ой онучку, дуже тяжко жилось нашим людям, ні за що пропадали, то яке там свято, не до свят було. Але зате тепер, коли Україна стала вільною і незалежною, свято повернулось і йде по країні вільно. Бо ж немає більшої людини на всій Землі, як мати. Мати — це свята людина, бо з неї починається життя. Матір’ю може стати не кожен, але в кожного була найдорожча, найрідніша у світі людина — мама. Це велике щастя мати маму, любу, дорогу, щиру порадницю і заступницю, лагідну і добру, турботливу і дбайливу. То чому б і не провести цього гарного весняного свята і ще раз не вклонитись своїй матері!

Онук. Звичайно, таке гарне свято охоче відзначатиме кожен, бо ж кожному хочеться привітати свою маму, сказати їй щире слово любові, піднести квіти і подарунки.

Дідусь. А крім того, його святкують у колективах, у школах у кожному місті і селі. Діти до цього дня готують концертні програми, вчать вірші, пісні, танці, щоб порадувати дорогих і любих мам своєю майстерністю і вмінням. Ми з тобою теж підемо на таке свято. Там виступатиме твоя сестричка.

Внук. То ходімо!

Дідусь. Підемо. Ось тільки додивлюсь альбом, гляну на свою маму, якої вже нема, але вона живе завжди в моїм серці. І скільки б років не пройшло, а гляну на її портрет і повертаюсь у своє дитинство, у те далеке зоряне дитинство, коли ми були разом, а мама розповідала нам казки і бувальщини, вчила жити поміж людьми і бути людьми. Її уроки неможливо забути. Це ж мама.

Внук. Дай і мені подивитись на портрет твоєї мами. Шкода, що я родився пізно і не познайомився зі своєю прабабусею. А яка вона була?

Дідусь. Найкраща в світі! Яка ж буває мама для свого сина? Найкраща в світі.

Внук. Вибач, дідусю, але моя мама найкраща!

Дідусь. Звичайно, онучку, для кожної людини його мама найкраща! Це правда, а тому не будемо сперечатись... Кожен залишиться при своїй думці, що його мама найкраща! А тепер нам пора на свято, ходімо!

Вони встають і йдуть. Сцена закривається. Виходить старшокласник з листівками і телеграмами, листами.

Старшокласник. Сьогодні чарівне свято. Всі вітають своїх мам, найрідніших, найдорожчих і найкращих. Посилають їм листи і телеграми, найкращі листівки з привітаннями.

З матусі починається життя,
Вона дарує дітям щастя жити!
І кожен йде у власне майбуття,
Стрічає сонечко, що так чарівно світить.

Ідемо в світ. І поки ще малі,
За ручку кожного веде нас люба мати.
Нема ріднішої людини на Землі,
Її ім’я найкраще і крилате.

І найніжніші мамині пісні,
Прості і милі, тихі колискові.
І очі найдорожчі і ясні,
І руки роботящі і чудові.

Свята Мадонно! Мамочко моя!
Ти завжди дітям — сонечко в зеніті!
Тобі доземно кланяюся я,
Люблю найбільше за усіх на світі!

Виходить старшокласниця і теж несе телеграми і листівки.

Старшокласниця. О! Скільки в нас сьогодні привітань для любих мам!

Пошта, пошта! Як її багато!
Привітань і радісних вістей.
Це тому, що нині в мами свято
І вітання линуть від дітей.

Кожна мати в гості їх чекає —
Тиснеться тривога до грудей.
Споришева стежечка петляє —
Дожидає матінка дітей.

Тих дорослих, що давно із дому
Відлетіли, як пташки з гнізда.
А тепер на стежечку знайому
Вийшла мати — діток вигляда.

І онуків, що, як ті синички.
Щебетливі горнуться, біжать.
Пригорнути хочеться їх личка...
Мати йде родину зустрічать.

І чекає. В’ється вдаль дорога.
Хтось по ній іде. Невже вони!
Радість, щастя, а іще тривога...
Це онуки, дочки і сини!

Як же добре, що приходять діти!
Хоч не часто, хоч на свято, все ж
Буде весело і будуть всі радіти,
І щаслива матінка без меж.

Щастя більшого для неї і немає,
Як вертають діти в рідний дім.
Усміх на обличчі розквітає,
І немає старості на нім.

І здоров’я повертається, і сила —
Серце виривається з грудей!
От дітей до хати запросила
І до столу садовить гостей.

Прийміть, дорогі мами, привітання від своїх дітей. Вони приготували для вас і пошту, і чарівні пісні, і найкращі танці, і задушевні слова, що йдуть від самого серця. Все це для вас, наші любі, дорогі і святі Мадонни!

Лине музика, а діти розносять листівки, телеграми, які написали для своїх мам у свято.

Старшокласник. Всі ми для своїх мам діти. Скільки б літ нам не було. Чи зовсім маленькі, чи вже дорослі, чи з сивиною на скронях, а для мами ми такі ж малі діти, як і колись.

Діти, діти! То ж спішіть додому,
Поки ваша мама ще жива.
Поверніть на стежечку знайому
І знайдіть найкращії слова.

Станьте перед нею на коліна,
Голови сивіючі схиліть.
В світі цілому вона одна-єдина
Так чекати вміє і любить.

Поспішайте, поки є ще мати,
Принесіть їй квіти і тепло,
Не забудьте матір привітати,
Бо щоб потім пізно не було.

Старшокласниця

Хочу всіх із святом привітати,
Матерів стареньких, молодих.
Сил, здоров’я, щастя побажати,
Від душі вітаю вас усіх!

І летять листи, і телеграми
В найвіддаленіше місто і село.
Хай здорові будуть наші мами,
Щире їм вітання і тепло!

Звучить пісня про матір.

Старшокласник. Дорогі мами, ось ми і виросли, і закінчуємо школу. Зовсім скоро пролунає останній дзвінок, і ми розлетимося на свої шляхи, кожен обере ту одну дорогу, яка стане його долею. А готуючись до свята, учні вирішили попробувати стати журналістами, на якусь мить побувати у дорослому житті, зовсім самостійними. Вони відвідали сім’ї, дитячий садочок, виробництво і зібрали цікавий матеріал про мам. Шановні журналісти, запрошуємо вас на сцену.

Заходять учні, які були журналістами і добирали матеріал для свята. Вони сідають за журнальними столиками, до них приходитимуть і ті мами, про яких вони будуть розповідати. На сцені можна повісити екран і на ньому показати слайди, фільми про мам, які діти зробили самі. Там же вони будуть вручати запрошеним квіти після бесіди з ними.

1 журналіст. Я побувала у найменших діток в дитячому садочку, вони теж готувались до свята. А почала я з найменших тому, що в народі кажуть: «Вустами дитини говорить істина». Малюки — дуже відвертий і щирий народ. Вони про своїх мам не тільки розповідають, а й копіюють їх у своїх іграх, граючись ляльками, які для них — діти, а вони — маленькі мами.

Дівчатка граються ляльками,
Голублять, пестять, ніжать їх.
Вони для них — маленькі мами,
І чути їх щасливий сміх.

Хоч пісню й слово переймають
В бабусі, в мами знов і знов,
Та в серденьку маленькім мають
Пречисту сонячну любов

Не запозичену, а власну,
Первісну, чисту і святу.
Ту найщирішу і прекрасну,
Що перейде у доброту.

Все у житті починається з мами, її теплої і ніжної усмішки, її ласки і безмежної любові, все це дуже потрібне дітям. Бо ж вони цього хочуть, їм це необхідне для щастя, для радості. Вони ж і пісеньку колискову для своєї лялі співають так, як мама.

Звучить колискова пісня.

Виходить маленька дівчинка з лялькою і читає для мами вірш.

Мамочко, найкраща, дорогенька,
Ти для мене — сонечко ясне!
Я люблю тебе, моя рідненька
Й знаю я, як любиш ти мене.

Ти на ніч мені читаєш казку
І ведеш у поле та у гай.
І даруєш щедро ніжну ласку,
І розкажеш все, що не спитай!

А на свято платтячко пошиєш,
Щоб була охайна й гарна я.
Ти усе, усе на світі вмієш,
Найрідніша мамочко моя!

Звучить пісня про маму у виконанні молодших школярів.

2 журналіст. А я побувала у початкових класах. Це теж надзвичайно цікава аудиторія, вони мають свою думку, але про свою маму всі одностайні, всі сходяться на думці, що в кожного з них мама — найкраща! Ось послухайте, як вони про це говорять.

На сцену виходять наймолодші діти, першокласники, і читають вірші про маму по одній строфі кожен.

1. Сміється сонечко вгорі
І промінцем голубить.
Матуся — сонце дітворі,
Вона їх ніжно любить.

2. Матусю, сонечко моє!
Така хороша, звична.
В моєму серці завжди є
І будеш в ньому вічно!

3. Матусю, квіточко моя,
Ласкава, добра дуже,
Від доброти твоєї я
Вже котрий раз одужав!

4. Матусю, зірочко ясна!
Ти гарна, як царівна!
Така красива, як весна,
І, як весна, чарівна!

5. Найкращу маму на весь світ
Із святом я вітаю,
Матусі довгих-довгих літ
І щастя я бажаю!

6. А я — здоров’я, сили теж
Їй хочу побажати.
Люблю я мамочку без меж,
А в мами нині свято!

7. Бажаю миру, і пісень,
І щастячка дзвінкого.
Бажаю мамі кожен день
Я сонечка ясного.

8. Матусі хочу побажать
Удач на кожнім кроці.
Учитись буду я на «5»
І слухать на уроці.

9. А я бажаю мамам всім
Ніколи не старіти.
Не перейматися нічим
І сонечку радіти!

10. Матусі зичу я тепла
І радості без краю.
Щоб мама весело жила,
Я пісню заспіваю!

Виконується пісня для мами.

Вибігає хлопчик і звертається до залу.

Хлопчик

Я не вмію так сказати,
Але вмію танцювати!
Грай, музико, гарно грай,
Всіх до танцю закликай!

Танець виконує гурт молодших школярів.

2 журналіст. А от третьокласники про маму написали чудові твори. Один такий твір про маму зараз зачитає учень (учениця) третього класу.

Учень (учениця) читає твір про маму.

3 журналіст. Я побував у родинах наших учнів і ніби води напився із цілющого джерела. Так гарно і затишно в них, така атмосфера дружби і взаєморозуміння панує в цих родинах, що хочеться про них вам усім розказати.

На сцену запрошуються ті родини, про які буде розповідь. Вони сідають за столикими, а про них діти розповідають.

Кожна хата трьома кутками тримається на жінці-матері. Мати робить у ній затишок, створює красу, робить хату особливою, своєрідною, не схожою на інші. І куди б ви не заглянули, а кожна оселя не тільки відрізняється тим, які в ній меблі і як вони розставлені, а тим, як створила жінка атмосферу любові і радості. Кожна хата навіть пахне по-особливому. У ній живуть люди роботящі і дуже хороші, добрі. (Продовжує розповідь про родину або декілька родин. Надає слово мамі з цієї родини або батькові, щоб розповів про дружину, дітям. А потім пропонують виконати номер художньої самодіяльності, який люблять у цих родинах).

4 журналіст. Я був у родині, де, крім малого школярика, є ще зовсім малесенька дитинка, з нею дуже багато проблем, але сім’я така дружна, що й не відчувається, що є мале дитя. Усі тішаться ним, а особливо молода мама. (Називає сім’ю). Мені дуже хочеться їй присвятити вірш.

Хіба щось є прекрасніше у світі,
Як молодая матір і дитя!
Відразу й сонце яскравіше світить,
І зміст такий високий у життя!

Вона маленьке тільце притискає,
В очах вогонь любові аж іскрить!
Із немовлям так ніжно розмовляє,
Із ним не розлучається й на мить.

Дитя і мати — таїна одвічна!
Саме життя — як Небо і Земля!
І доброта, й краса, і радість вічна,
Тривога й щастя — Матір і Дитя!

Звучить пісня.

5 журналіст. А я відвідав надзвичайну родину! Про таку сім’ю кажуть: багатодітна! Так, саме багатодітна. У цій родині не тільки багато дітей, а там багато сонця, багато любові і радості, а ще багато щастя. (Називає родину. Просить піднятись їх на сцену. І далі коротко розповідає про них найцікавіше. Дитина з багатодітної сім’ї читає вірш для мами).

Голубко — нене, ми тебе кохаєм,
Тебе ми любим щиро всі без меж.
Для тебе, мамочко, пісні свої співаєм
І пишем вірші ми для тебе теж.

Ти усміхаєшся, і в нас на серці свято,
Голівку гладиш — і стихає біль,
Роботи в тебе кожен день багато...
Береш ти сили, мамочко, звідкіль?

Сім’я велика, гарна в нас родина.
Радіє кожен, хто б до нас зайшов.
Ти, мамочко, свята для нас людина,
Бо ти життя подарувала і любов.

Виконується пісня

Виконується танець

Старшокласник. Цікаві у вас вийшли розповіді, дорогі друзі. З них видно, що ви готові до самостійного життя, можете сміливо братись за серйозні справи і обов’язково знайдете своє місце в житті. І поки в кожного з нас є мами, вони нам допоможуть своєю любов’ю, ласкою, щирою порадою. Бо вони, як солдат на службі, завжди готові вдень і вночі боротись за щастя своїх дітей.

Як згасне день, то й в темені нічній
Матуся з молитвами йде до Бога.
Вклоняється Мадонні пресвятій,
Щоб легкою в дітей була дорога.

Щоб і міцне було здоров’я в них,
І щастя-доля усміхалась рясно,
І просить Бога матінка за всіх.
Щоб все в її дітей було прекрасно.

А є вже в неї внученьки малі,
Вона й за них усіх переживає.
І просить щастя на святій Землі,
У Бога долі для усіх благає.

Матусю рідна, сонечко земне!
Найкраща в світі, добра, рідна, мила!
Благословила ти у світ мене
Й найвищої любові заслужила!

Старшокласниця. Кажуть в народі, що поки є мати, то є і родина, бо вона всіх об’єднує і згуртовує навколо себе, зігріває тим материнським теплом, найвищим почуттям, до якого тягнуться діти, у якому б віці вони не були. Вона своїх дітей гріє, мов сонечко, святою материнською добротою.

Материнська свята доброта —
В неї теплі рожеві крила,
Ніжна усмішка і проста,
Мрій високих ясні вітрила.

Материнська свята доброта
До грудей діточок пригортає.
Мати справді людина свята,
Вона дітям усе прощає,

Їхні чвари й щоденний гріх...
Піднімає пташат на крила.
Вона любить однаково всіх,
Небеса б діточкам прихилила.

Материнська свята доброта...
Чим же змірять її вершину?
То ж здається — вона проста,
Але гріє завжди людину.

Материнська свята доброта...

І в цілому світі матері однаково люблять своїх дітей, так само думають про них вдень і вночі, хочуть, щоб їхні діти були щасливі. А чи однаково турбуються про матерів їхні діти? Звичайно, більшість дітей з великою любов’ю і шаною ставляться до рідних йому людей. Вони знають свій обов’язок перед матусею і не забувають ніколи. Тому і в день свята летять телеграми і листівки з привітаннями і найкращими побажаннями до матерів. Приємно читати їх, бо в них стільки любові і тепла, що душа розцвітає у мами, і вона пригортає ці вітання з такою ніжністю до грудей, ніби це прилетів здалека поцілунок їхніх синів і доньок.

Номер художньої самодіяльності.

6 журналіст. Я прошу слова! Я теж приніс матеріал для цього вечора. Сьогодні так багато сказано про матерів хороших і ніжних слів, так багато приємного прозвучало про нашу синівську любов...

Різко звучать дзвони. Вони поступово стихають, а журналіст продовжує.

Тільки чому ж плачуть дзвони?

Загляньте в очі вашим матерям.
Вони глибокі, мов джерельця.
То усміхаються пісням,
Несуть тепло, що йде від серця.

Вони темніють, ніби ніч,
Іскряться радістю охоче.
Але не в тому, діти, річ,
Якого кольору в них очі.

А річ у тому, щоб з очей
В них не лились пекучі сльози,
Щоб не було сумних ночей,
А душу не пекли морози.

І щоб у ваших матерів
Не посивіли рано скроні.
А в душах сад вишневий цвів.
То ж простягніть до них долоні!

Це необхідніше для вас,
Щоб ваші душі не черствіли!
Ідіть до мами в добрий час.
Щоб очі їх вам серце гріли...

Був я не в садочку і не в школі, хоч це місця щастя і радості. А відвідав я будинок для одиноких і покинутих батьків. Там є багато матерів. Звичайно, кожен туди потрапляє з різних причин, і це важко для всіх, але найважче тим матерям, які виростили своїх дітей, підняли і поставили на ноги, і дорослі діти безбідно живуть у цьому світі, не згадуючи навіть про свою неньку. Вони покинули її напризволяще, на чужих людей. Як кажуть, «с глаз долой — из сердца вон!»

У вицвілих очах — сльоза пекуча, дрібна.
У серці жаль і біль, душа ятрить...
Старенька мати дітям непотрібна,
Не може вмерти і несила жить.

Не може вмерти, бо не час, напевно,
Бо ж доля дарувала довгий вік.
Померлих проводжає ревно,
Бо їх митарствам закінчився лік.

Таких, як і сама, старих і сивих,
Чия душа зболіла, відійшла.
Й, нарешті, вже, мабуть, щасливих,
Бо більш не чують і не бачать зла,

Яке пекучіше від будь-якого болю —
Не відпускає серденька й на мить.
Життю не рада і картає долю,
Душа і кровоточить, і болить.

В будинку пристарілих їх багато.
Вони в теплі, доглянуті весь час.
Але ж яке, яке буває свято,
Як хтось прийде хоч раз на рік, хоч раз!

А діти і живуть же недалеко...
Чого ж ви матір кинули? Прийдіть!
Як з перебитими крильми лелека,
Вона не може більше підлетіть.

Прийдіть же хоч, як місця не знайшлося,
Чи в вашім серці теж його нема?
Згадайте, як вам з мамою жилося...
Та в чорних душах холод і пітьма...

Зігрійте їх і ласкою, й словами,
Хай усміхнуться очі їх сумні.
Подумайте. Це може бути й з вами,
Ви теж старими будете, чи ні?

7 журналіст. Усе в житті буває. Але кожен повинен подумати про ту велику Заповідь, яка закликає любити і поважати своїх батьків і доглянути їх в старості — це священний обов’язок дітей. Якби люди виконували всі десять Заповідей Господніх, світ би був ідеальним! І цвіла б на Землі вічна весна. А знаєте, мені завжди мама схожа з весною! Бо вона, як і весна в природі, дає життя!

Весна і мати

Весна і мама! Що в них спільне є,
Що жінку ми порівнюєм з весною?
Бо кожна з них комусь життя дає:
Весна — Землі, а мама — нам з тобою.

Весна приходить, будить все од сну.
Несе тепло, дає життя рослині.
А жінка-матір зірочку ясну
З життям дарує крихітці — дитині.

Весна і мама! Що в них спільне є,
Що так одвічно їх обох єднає?
Бо кожна з них любов, тепло дає,
Нічого у замін не вимагає.

Весна і мати! Радість йде від них,
Добро і щедрість, ласка наймиліша.
Пташиний спів, дітей веселий сміх
І ніжна пісня, щира, найрідніша!

Весна і мама! Вічне джерело
Усього сущого, що в світі процвітає.
Від них обох іде живе тепло,
І це весну і матінку єднає.

Номер художньої самодіяльності.

8 журналіст. Я довго не міг збагнути, про що мені розповісти, бо всі мої друзі розібрали швиденько теми, об’єкти, а я не міг ніяк придумати, про кого б мені розповісти: ніби все розібрали інші, а мені і теми не залишилось. Та стрів я одного разу людину старшого віку, яка розповіла мені про свою маму і про свої почуття до неї.

Це може бути конкретна людина, про яку хотілося б розповісти. Іде розповідь. А потім журналіст читає вірш.

До ніг моїх лягли круті дороги.
Я йду по них, іду у дивний світ.
А мамин рушничок мені під ноги
Все стелеться увесь з барвистих квіт.

Життя складне од самого світанку,
Все менше шлю додому я вістей.
Але дарунок мамин — вишиванку,
Все дужче пригортаю до грудей.

Чекаєш, знаю, думаєш про сина —
Спішу я через простір і роки,
Щоб пригорнуть тебе, моя єдина,
Цілунком доторкнутися руки.

Моя матусю, я лечу до тебе,
Щоб очі усміхнулися ясні.
Тривожитись, журитися не треба,
Бо оберіг твій завжди при мені.

І він мене в житті оберігає.
А деколи в скрутний, тривожний час
Я простелю рушник — тебе згадаю,
І серцю стане легко, добре враз!

Номер художньої самодіяльності.

Старшокласник. Справді, скільки б років не було кожному із нас, а мама найдорожча і найрідніша людина. І її ми любимо найбільшою любов’ю. У це свято кожен ще і ще раз хоче сказати про маму найтепліші слова.

Учень

Спасибі, мамо, за усе на світі!
І за життя, і радощі мої.
За те, що сонце так яскраво світить
І так співають гарно солов’ї.

За все, що я люблю і відчуваю,
Чарівність світу бачу кожен раз,
Я так добра і так тепла бажаю
Тобі, матусю, в цей святковий час.

Спасибі, мамо, мамочко рідненька.
За ласку, щедрість, щирість, доброту.
Здорова будь і будь щаслива, ненько,
Спасибі, мамо, за любов святу.

Я радий навіть небо прихилити
Та відігнати кривду і біду.
Я можу так тебе одну любити,
До тебе, мамо, в пісні я іду.

Виконується пісня.

Старшокласниця. Сьогодні ми розповіли вам про наших мам і про те, що кожна в світі людина повинна з любов’ю і ніжністю ставитись до Матері. Бо з неї починається дорога у простір і час. І в сьогоднішнє чарівне свято ми звертаємось до Великої Матері Божої, яка народила світові Сина Божого. Це свята заступниця роду людського. Вона завжди приходить на допомогу у скрутний час всім тим, хто любить і поважає Матір.

То ж поможи нам, Матір Божа, Свята Мадонно, праведно прожити свій вік, наповнити свої серця добротою і великою любов’ю до всього сущого, що є на Землі.

Спускається образ Божої Матері або його вносять і встановлюють посередині сцени. З обох боків на сцену піднімаються старші дівчатка в білих платтях, вони ведуть за руки маленьких дівчаток, теж одягнутих у біле вбрання з білими віночками на голівках. У малих дівчаток в руках свічечки. Всі вони стають з двох боків образа. Маленька дівчинка підходить в центр і опускається на коліна перед образом і читає вірш.

Матір Божа, свята і єдина,
У тобі чистота і любов.
Народила ти світові сина,
Він же смерть наших душ поборов.

Взяв гріхи й під жаркою зорею
Із хрестом на Голгофу поніс.
Смерть прийняв і воскрес над Землею,
Щоб душа наша линула ввись.

І щоб радість безсмертя пізнала,
Ну, а люди по правді жили.
Щоб любов на Землі процвітала
І добро всі творити могли.

Матір Божа, свята і єдина!
Ти заступниця людям усім.
Опускаюся я на коліна
Перед образом чистим твоїм.

Матір Божа, тож зглянься над нами,
Воскреси доброту у серцях,
Щоб на світі у кожної мами
Щастя й радість світились в очах.

Далі старші і молодші діти читають слова

1. Святом в другу неділю травня
Матерів величали в нас,
Встановили це свято здавна
Й відмічали у добрий час.

2. Прижилася традиція свято
І до серця народу дійшла,
Бо життя всім дає нам мати,
Бо у кожного мама була.

3. І на нашій землі величали
Жінку-матір старі і малі,
Руки матері всі цілували
І вклонялися всі до землі.

4. Та були в нас часи жорстокі:
Заборони, розправи, смерть
Йшли, як пошесть, в минулі роки
І заповнили все ущерть.

5. Що могли, то б забрали в народу,
Навіть мову, пісні і сміх,
Щоб забули, якого ми роду,
Щоб у душах носили гріх.

6. Все карали: людей, Україну —
Вивертали всю душу, пекли,
Щоб і матінку — землю єдину,
Калинову забути могли.

7. Щоб коріння в народу відтяти
І не дати співать солов’ю.
Свято матері? Нащо справляти?
Хай забудуть і матір свою.

8. Щоб зреклися і мови, і свята,
Бо ж невігласів легше згубить.
Земле наша, свята і розп’ята,
Наша мати, за все нас прости!

9. Україно, ми всі твої діти.
Каяття б’є у серце, як дзвін.
Нам свобода, як сонечко, світить —
Піднімаємось ми із колін.

10. Ми прославимо ще Україну,
Землю ту, що дала нам життя,
Свою матір святу і єдину,
І, як люди, підем в майбуття.

11. Ми відродим традиції, й свята,
Нашу пісню, і душу, і сміх.
Слався, земле, в віках, наша мати,
Будь же матір’ю, рідна, для всіх.

12. Наша земле свята, Україно,
Наша мати єдина — одна.
Ну, а пісня твоя солов’їна
Хай у цілому світі луна!

13. Як не можна спинити природу,
Не забрати пісень в солов’я,
Так не знищити мого народу,
Квітни, матінко, земле моя!

На сцену виходять старшокласник і старшокласниця, журналісти.

Старшокласник

Квітує травень. В світі так прекрасно.
Сьогодні мами ждуть у дім гостей.
Хай буде в матерів на серці ясно
І світло від любові їх дітей.

Старшокласниця

Нехай їм буде хороше, й чудово,
І радісно, як квітам навесні.
Нехай про всіх лунає добре слово
І задушевні їм звучать пісні.

1 журналіст

Хай смуток в серці згине до краплини,
А біль пекучий щоб зайти не міг.
Звертаюсь я до кожної людини:
Шануйте, люди, ваших матерів.

Шановні добродії, дорогі хлопці і дівчата, всі чоловіки і всі школярі, встаньте і низько схиліть перед матерями голови, бо мати — це початок вашого життя. Давайте помовчимо хвилину в знак вдячності і любові і ще одну хвилину подумаймо про ті найкращі у світі слова, які заслужили наші мами, щоб їх сказати нашим дорогим і найріднішим у світі людям.

2 журналіст

І опустіться перед ними на коліна,
Для них ми навіть в старості — дитя,
Бо мати в кожного із нас — єдина,
Дала найбільше в світі нам — життя!

3 журналіст

Несіть їй квіти, ніжно усміхніться,
Листи їй шліть, як будете в путі,
І перед Богом й світом покляніться,
Що матір ви не скривдите в житті.

4 журналіст

Що прийдете завжди на допомогу
У час тривожний і скорботний час,
Бо ж мати, проводжаючи в дорогу,
Піклується і думає про вас.

5 журналіст

Цілуйте ма́тері натрудженії руки,
Цінуйте, люди, ваших матерів,
Щоб на краю останньої розлуки
Пекучий стид сердець не спопелив.

6 журналіст

Ідіть і їдьте, поки є до кого,
І шліть листи з далекого путі.
Всі покляніться, люди, перед Богом,
Що матір ви не скривдите в житті.

Всі учасники концерту вручають матерям квіти, цілують руки своїм мамам. Всі в залі співають пісню «Рідна мати моя».

Відгуки

Коментарі Cackle