Надія Красоткіна

Шкільні роки — це найсвітліша, найбезтурботніша пора у житті. Іншої такої не буде, бо життя дасть кожному свої уроки, у нього свої закони, свої круті віражі, свої пороги, через які не кожному переступити, яких не кожному здолати, а школа — це той час, коли все легко, все можливо. Ростуть діти, дорослішають із класу в клас. Ще тільки зустрів їх шкільний поріг — маленьких, наляканих новим і невідомим, а вже ось вони — випускники, стоять на цьому ж таки порозі — дорослі, гарні, веселі і трохи сумні через розлуку, яка скоро настане.

Ось він — рідний поріг у школі:
Одночасно і фініш, і старт!
Хай чудовими будуть долі,
Бо прожити життя — не жарт!

І хочеться на цьому порозі побажати дорослим-дітям, нашим дітям, щастя і радості, успіхів і перемог. А зараз — шкільна лінійка, остання лінійка у їхньому житті, у шкільному житті. Хай вона запам’ятається їм світлою, радісною, а рушники, які подарують їм мами, хай будуть оберегом. Так завжди було в Україні, що в довгу дорогу мати дарувала рушник, а це ж їхня дорога, найдовша дорога в самостійне життя, то коли ж, як не зараз, подарувати вишитий рушник дитині, щоб стелилась ця дорога легко і радісно, щоб був він оберегом у цьому складному світі!

Свято останнього дзвоника

Сценарій свята останнього дзвоника

На майдані перед школою всі діти, крім випускників, вишикувані на урочисту лінійку, крім випускних класів. Звучить музика. Починають звучати фанфари — на лінійку парами заходять випускники зі своїми класними керівниками. На фоні музики линуть слова:

Шлях у школу! Знайома дорога,
Найсвітліша, мабуть, зі всіх!
Десять років вела до порога,
Де стрічало нас щастя і сміх!

Найсвітліша дорога в світі —
Це дорога до знань, до школи!
Пам’ятайте, це, любі діти,
Не забудьте цього ніколи!

І хоч вчитись нелегко, може,
Та наука — завжди хороша!
В світі знає людина кожна,
Що знання — це найлегша ноша!

До мікрофона підходить вчитель і починає вести лінійку.

Вчитель

День сьогодні такий незвичний,
Сонце встало, умите в росі.
І лунає дзвінок закличний,
Щоб зібрались на свято всі!

Школярі, галасливі пташата,
На святковій лінійці стоять.
Будем нині ми юність крилату
В самостійне життя проводжать!

Ось зайшли на лінійку востаннє
Наші діти, найстарший клас.
Хай здійсняться всі ваші бажання!
Ми так щиро всіх любимо вас!

Вже скінчився урок останній
І останній дзвінок дзвенить.
Хай залишиться в пам’яті й шані
Ця остання учнівська мить!

Будуть ще у житті уроки,
Хтось мудріший чомусь навчить...
Та шкільні — не вернути роки
І дитинства чудову мить!

Вас виховували, любили,
Щоб людьми ви ішли в майбуття,
По найкращих програмах вчили,
та по-своєму вчить життя!

Злинь же, музика, в небо гучніше,
В добру пору лунай, бо час!
Вище голови! Йдіть веселіше
У життя, що чекає вас!

Звучить музика. Слово надається директорові школи.

Слово випускникам

Тріпочуть листячком тополі,
Берізка ніжно шелестить.
Сьогодні свято в нашій школі —
Дзвінок останній продзвенить.

Випускників усіх покличе
Він на урок — останній раз.
І, ніби чайка, закигиче,
І поведе у рідний клас.

І от дитинство голосисте
З дзвінком останнім відлетить.
А зараз свято урочисте
Ще перед школою шумить.

Нам скажуть ще слова напутні
І побажання в добрий час!
Яке чекає нас майбутнє?
Життя складеться як у нас?

Ніхто цього сказать не може.
Та ми надією живем,
Що будем жиги в світі гоже,
Зорю свою усі знайдем!

Виходить гурт випускників і співають «Шкільний вальс».

Ти нас, як рідних, школо, стрічаєш,
Нам відчиняєш клас.
І поступово світ відкриваєш,
В казку заводиш нас.

Добрий учитель дружби навчає
З книгою, з м’ячиком.
В школі дитинство пролітає
Сонячним зайчиком!

Труднощі перші в школі долаєм,
З класу у клас ростем.
Крила відчувши, вперше кохаєм,
В серці любов несем.

Щастя і радість, наші тривоги...
Ми пам’ятаєм все.
Ось і весна. Нас до порога
Бал випускний несе.

Казка дитинства, мудрості світоч,
Нас терпеливо вчиш.
Ти, ніби вогник, грієш і світиш,
В наших серцях зориш.

Ти — найдорожча в цілому світі
Навіть на схилі літ.
Ми — промінці, твої ми діти,
Що розлетілись в світ.

Слово — ведучому вчителеві.

Закінчилось дитинство останнім дзвінком
У ранковій красі променистій.
От ви всі стоїте на лінійці гуртом,
На останній лінійці врочистій.

А попереду — іспити, ваші жнива.
Перед вами — стежки і дороги.
Буде кругом іти від думок голова
І терзатимуть думи-тривоги.

Тільки час пролетить дуже швидко, умить.
Понесе всіх життя, закружляє.
І з роками у когось душа защемить,
Як дзвінок цей останній згадає.

То ж щасливим хай буде ваш обраний шлях!
Хай вам добре у світі живеться!
А цей срібний дзвіночок у ваших серцях
Добрим спогадом хай озоветься.

Слово вчителям-предметникам. ...

Слово гостям. ...

Звертання випускників до вчителів

Ми для вас, дорогі вчителі,
Будем вічними учнями в школі.
Хоч підемо по цілій землі
І своєї шукатимем долі.

Хтось садитиме сад і гаї.
Хліб, як золото, сіяти буде.
Всі розкриють таланти свої,
Тільки школу ніхто не забуде.

Бо дитинство у школі пройшло,
Юність радісну в школі зустріли.
Тут для кожного сонце зійшло,
Тут ми вчились, росли і мужніли.

Пустували не раз і не два
Ще й уроки зривати уміли.
В вас боліла від нас голова,
Але ви все одно нас любили.

Ми підемо, а в вашім житті
Всі залишимось: Тані і Васі.
Пустотливі, верткі і меткі,
Як колись, ще у шостому класі.

То ж пробачте сьогодні за все:
Жарти, витівки наші невдалі.
Нас життя вже на крилах несе
В невідомі, незвідані далі.

Вам доземно вклоняємось ми
За любов, за турботу, горіння.
Ми дорослими стали людьми!
Всім спасибі за ваше терпіння!

Слово першій учительці. ...

Слово батьків до дітей. ...

Звертання випускників до батьків

Попереду ще іспитів багато —
Ми їх складемо, буде все гаразд!
Чого ви зажурились, мамо, тату?
Це наша зрілість вже прийшла до нас!

Це ми сьогодні розправляєм крила,
Щоб полетіти у майбутній день.
Ми стрінем там «червонії вітрила»
І заспіваєм ще своїх пісень!

І ти за нас, татусю, не журися,
На славу й честь благослови синів.
Будь певний, батьку, весело всміхнися!
Ми ще повернем славу козаків!

Ми, молоді, здорові, духом сильні,
І перед нами — тисячі доріг!
Збудуєм щастя в Україні вільній,
То ж дай в дорогу, мамо, оберіг!

Той рушничок заквітчаний з півнями,
Щоб нас від зла й біди оберігав.
Давав наснагу і поїв піснями,
До рідної світлиці повертав.

Звучить пісня Пісня про рушник.

Мами дарують дітям вишиті рушники.

Виходять першокласники зі словами привітання:

1-й

Мами вперше вас до школи
Привели у добрий час,
Не забудь цього ніколи —
Першу вчительку і клас!

2-й

У дівчаток — банти пишні
І портфелики в руках!
Губки, наче спілі вишні,
Ще й цікавість у очах!

3-й

Хлопчаки усі швиденькі
І рухливі, і меткі!
Всі були, як мак, дрібненькі,
А он виросли які!

4-й

Б’ють тепер батьки тривогу,
Де взуття велике взять,
Щоб обуть козакам ноги
В туфлі номер сорок п’ять

5-й

Хлопці всі, як дядя Стьопа,
Ну, а нам рости й рости...
Вам, напевно, всю Європу
Видно з тої висоти?

6-й

То ж хіба смикнеш людину
Вже за чуба, як колись?
Треба ставити драбину,
Щоб до чуба дотягтись!

7-й

А дівчатка, а дівчатка,
Як з журналу мод зійшли!
В першім класі, напочатку,
Ви ж такі, як ми, були!

8-й

Ви ідете вже зі школи,
Нам доводиться зітхать.
Вас за двійку вже ніколи
Більш не будуть лупцювать...

9-й

Всі ви будете трудитись
І гуляти до зорі.
Ну, а нам ще довго вчитись,
Бо усі ми — школярі!

10-й

Ми вам успіхів бажаєм
І здоров’я, і добра!
Із закінченням вітаєм,
Бо для вас прийшла пора.

11-й

Хай вас промені голублять
І тепло вам віддають.
Хай усі вас дуже люблять!
Всім щасливо! В світлу путь!

Вчитель-ведучий

Сонце в небі для вас іскриться.
І останній скінчивсь урок...
Хай на пам’ять вам залишиться
Символічний малий дзвінок!

А іще незабудки-квіти!
Рідну школу хіба ж забуть?
Хай щастить у житті вам, діти,
До побачення! В добру путь!

Учні дев’ятого класу вручають дзвіночки і букети незабудок.

Звернення випускників до учнів школи

Ось час проб’є, і школу ми покинем
Уже назавжди. Тут не буде нас.
Розійдемось, у світ ясний полинем...
І засумує школа, рідний клас.

Ми вам, молодшим, школу залишаєм.
Шануйте старших, в дружбі всі живіть.
Ви кращі будете за нас, ми знаєм,
Та про любов на партах не пишіть.

Учіться добре і живіть чудово,
Та не гуляйте у вечірній час!
Не бийте вікна, навіть випадково.
І час від часу згадуйте про нас.

Пишіть диктанти і книжки читайте
Щоб ліні дух, нарешті, з школи щез!
Ну, а з уроків, друзі, не тікайте!
Навчальний не порушуйте процес.

Садіть дерева, сійте гарні квіти,
Щоб школа стала, як вінок у нас!
Живіть щасливо в рідній школі, діти,
А ми сюди ще прийдемо не раз!

Слово школярам. ...

Заключне слово випускників. ...

Заспівали гаї солов’їно,
А Земля — веселковий розмай!
рідна, вільна моя Україно,
Зовсім юних ще нас зустрічай!

Ми весна твоя, рідна країно!
І, звичайно, твоє майбуття!
Дай розправити крила орлино,
Будувати прийдешнє життя!

Дай нам, Земле, з джерел твоїх сили!
І відваги, й наснаги нам дай!
Перший крок ми сьогодні зробили,
На дорогах життя нас стрічай!

Наша мрія нам зіркою світить,
Кличуть вдаль нас дороги твої!
Україно, ми всі твої діти,
То ж прийми нас в обійми свої!

Вчитель-ведучий вручає випускнику і першокласнику шкільний дзвінок, вони дзвонять, стоячи на місці, лине тиха музика, діти з дзвоником обходять всю лінійку, стають на місце, а вчитель говорить слова:

Дзвенить сріблясто в тиші урочистій
Дзвінок дитинства, юності пора.
І сяє в небі сонце променисте,
А навкруги — весела дітвора.

Для них ще буде школа і навчання,
Їх вересень ще скличе на поріг.
А вам уже прийшла пора прощання
І перед вами — тисячі доріг!

То ж дай вам Бог у мирі всім прожити,
Щоб ваші руки знали ремесло.
Життя любить, а ще людей любити,
Щоб легко і щасливо вам було!

Ну, от і все, лінійка урочиста
Скінчиться зараз. І останній раз
Дзвінкова пісня радісна і чиста
До глибини душі стривожить вас!

Дзвенить дзвінок, грає музика. Випускники ведуть першокласників за руки у свої класи, а за ними рушать всі з лінійки по класах зі своїми вчителями.

Відгуки

Social comments Cackle